Козельський Борис Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козельський (значення).

Бори́с Володи́мирович Козе́льський (справжнє ім'я Берна́рд Во́льфович Голова́нівський, 5 травня 1902 року, Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія — 2 січня 1936 року, Київ, Київська область, УСРР, СРСР) — радянський військовий та діяч органів державної безпеки. Один із організаторів Голодомору.

Борис Володимирович Козельський
Борис Володимирович Козельський Борис Козельський
Ім'я при народженні:	Бернард Вольфович Голованівський
Народження:	5 травня 1902(1902-05-05)  Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть:	2 січня 1936(1936-01-02) (33 роки)  Київ, Українська СРР, СРСР
Національність:	єврей
Партія:	ВКП(б) (1931–1936)
Військова служба
Роки служби:	1919–1936
Приналежність:	РСЧА, ВУЧК—ДПУ—НКВС
Рід військ:	Дніпровська флотилія
Звання:	Майор державної безпеки
Битви:	Радянсько-українська війна Другий Зимовий похід
Нагороди:
Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Народився в сім'ї друкаря в Проскурові. Закінчив Київське комерційне училище. Працював коректором, репетитором. З 1919 року в РСЧА, рядовий, інструктор політвідділів 58-ї стрілецької дивізії, 12-ї армії, Дніпровської військової флотилії . З 1921 року начальник слідчої комісії ДВФ, політуправління Морських сил Чорного моря (МСЧМ) (потім начальник відділення політуправління МСЧМ), в політуправлінні Українського військового округу.

В органах ЧК з жовтня 1921 року як секретний співробітник, уповноважений по боротьбі з бандитизмом Секретно-оперативного управління ВУЧК, ПП ГПУ по Правобережній Україні, Київського губернського відділу ГПУ, там же тимчасово виконував обов'язки начальника контррозвідувального відділу в 1923 році. Брав участь у ліквідації багатьох повстанських загонів.

1926 р. разом з Ошером Абуговим та Карлом Карлсоном написав циркуляр до органів НКВС, де вказував, що що українська інтелігенція обрала «культурну роботу» як тактику боротьби з радянською владою^[1].

З 1924 року працював у контррозвідувальному відділі, секретному відділі, секретно-політичному відділі ДПУ УСРР; з 1931 помічник, з 1932 заступник начальника секретно-політичного відділу. З 1933 року тимчасово виконував обов'язки начальника СПО ГПУ УСРР, з листопада 1934 начальник СПО УГБ НКВД УРСР. Член ВКП (б) з 1931 року (член РКП(б) в 1920 році, проте в 1921 році виключений «за пасивність»).

Застрелився 2 січня 1936 року, 10 січня 1936 року виключений зі списку особового складу НКВС у зв'язку зі смертю. Після цього влаштовані урочисті похорони. 11 квітня 1936 секретаріат ЦК КП(б)У прийняв:

встановити персональну пенсію в сумі 300 руб. на місяць батькам померлого товариша Козельського — товаришам Голованівському Володимиру Даниловичу та Голованівській Ганні Мойсеєвні

.

На початку 1937 року посмертно звинувачений у зв'язках з троцькістами (зокрема, з Я. А. Лівшицем).

Автор брошур про боротьбу з «контрреволюцією» в Радянській Україні.

Публікації

• Козельский Б. В. Григор'євщина. Червоний шлях, № 5 (26) Харків: 1925.
• Козельский Б. В. Шлях зрадництва й авантур (петлюрівське повстанство). Державне видавництво УСРР. К.: 1927.

Джерела та література

• С. А. Кокін. Козельський Борис Володимирович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 433. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Ю. І. Шаповал. Козельський Борис Володимирович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.