Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Подільська губернія
губернія Російської імперії, УНР, Української держави, УСРР З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Поді́льська губе́рнія — українська губернія на території східного Поділля: від 1797 року входила до Російської імперії, після Української революції в складі УНР; Української Держави, потім до 1925 року — в складі УСРР. Нині це переважно територія Хмельницької, Вінницької, частково Одеської, Кіровоградської, Миколаївської областей та Молдови.
Remove ads
Географія
Узагальнити
Перспектива
Межувала на заході з Австро-Угорщиною (Королівство Галичини і Володимирії), причому протягом близько 180 км межу складала річка Збруч, ліва притока Дністра; на півночі — з Волинською губернією, на сході — з Київською губернією, на південному сході і частково на півдні — з Херсонською, на південному заході — з Бессарабською губернією, від якої відділялася річкою Дністер.
Межею між Подільською та Херсонською губерніями були річки Кодима та Ягорлик, повторюючи південний кордон Речі Посполитої з Єдисаном
- до Бучацького миру 1672 та після Карловицького конгресу 1699 — з Османською імперією
- у 1774—1783 роках, після Кючук-Кайнарджійського договору — з Кримським Ханством
- у 1783-91 роках, після анексії Кримського Ханства Росією і до Ясського договору — з Османською імперією
- у 1792-93 роках, до другого поділу Польщі — з Катеринославським намісництвом Російської імперії.
Площа — 42 400 км².
Рельєф
Рельєф поверхні дуже складний завдяки, головним чином, розмиваючій діяльності річок. Загалом площу губернії представляло піднесене плато, що трохи знижувалося у напрямку з північного заходу до південного сходу і було перетнуте численними і глибокими річковими долинами; плато це продовжувалося на північ у Волинську губернію, на північний схід в Київську, на захід зливалося з Галицькою височиною, але з Карпатами ні орографічного, ні геологічного зв'язку не мало. Найбільш піднесені точки губернії знаходилися на північному заході.
У глибоких долинах річок абсолютні висоти спускалися до 121 м. Від вододілів між головними річками йшли на всі боки пологі схили, які потім круто обривалися в річкові долини. Південна частина губернії (по Дністру і його притоках) була сильніше порізана долинами і більш розчленована, ніж північна. У Кам'янець-Подільському повіті проходив чудовий ланцюг загострених горбів (мшанкових атолів), відомих під ім'ям Товтрів, або гір Медоборських. Великих низовин в Подільській губернії не було.
Водні ресурси
Найголовніші річки: Дністер і Південний Буг.
Дністер належав Подільській губернії впродовж 442,7 км (від гирла Збруча до гирла Ягорлика), складаючи природну її межу з Бессарабською губернією, і на всьому цьому протязі був судноплавним. Найважливіші його притоки в межах Подільської губернії — Збруч, Смотрич, Юшечка, Калюс, Лядава, Мурафа і Ягорлик, всі вони несудноплавні, текли вельми швидко в глибоких ущелинах і живилися не тільки атмосферними, але і ґрунтовими водами.
Буг протікав в Подільській губернії впродовж 542 км. (від с. Глядки до гирла Синюхи), був несудноплавним, з повільною течією, в болотистих берегах; такі ж і його притоки — Вовк, Бужок, Іква, Снівода, Десна, Згар, Рів, Соб, Синюха, Кодима.
Озер в Подільській губернії не було; з боліт найзначніші знаходились по річці Вовк, в Проскурівському повіті; по притоках Бугу було багато ставків.
Ґрунти
Переважають сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Геологічна будова Подільської губернії була досить складна і різноманітна. По р. Бугу і деяких його притоках виступали граніти; у глибокій долині Дністра і по його притоках оголювалися силурійські і крейдяні відкладення; велика частина губернії була покрита третинними відкладеннями, що складалися головним чином з вапняків (у східній смузі губернії — з пісків так званого Балтського ярусу); у Вінницькому, Брацлавському і Гайсинському повітах зустрічалися піски, ймовірно, нижньотретинні, рясні підземні води витікали у вигляді джерел на верхньому спаї силурійських відкладень. З корисних копалини в Подільській губернії зустрічалися будівельні камені щільні вапняки, третинні м'які «пильні камені», літографський камінь, гіпс, фосфорити, жерновики).
Ліси складалися майже виключно з листяних порід (дуб, граб, берест, ясен, клен, береза, липа, осика, верба, черешня і ін.).
Ліси становили всього 11,7 % загальної площі зручних земель; вони були розподілені досить рівномірно. Найменше лісів було в повітах Проскурівському (5,7 %) і Балтському (7,9 %). Великих суцільних просторів лісів і боліт не було.
Remove ads
Адміністративний поділ
Узагальнити
Перспектива


Центр — Кам'янець-Подільський до 1914, до 1925 — Вінниця.
У 1820 році губернія складалася з 12 повітів[2]. Після Польського повстання 1830—1831 у представників польської шляхти, що підтримали його, були конфісковані маєтки, на основі яких створено 3 округи військових поселень з центрами в Ладижині Гайсинського повіту, Меджибожі Летичівського повіту і Саврані Балтського повіту. У 1880 губернія складалася з 12 повітів, в межах яких нараховувалося 12 повітових і 2 заштатних (приписних) міста і 83 містечка. У 1905 році було 12 повітових і 5 заштатних міст, одне безповітове місто Жмеринка та 121 містечко[3]

Згідно перепису 1897 року, в склад губернії входило 12 повітів:
31 січня 1923 року були ліквідовані Литинський, Летичівський, Ушицький, Ямпольський, Жмеринський і Ольгопільський повіти.[5]
Губернатори Подільської губернії

- 01.09.1915–1917 Олександр Петрович М'якінін, губернатор
- 12.09.1911–1915 Олексій Миколайович Ігнатьєв (1874—1948), губернатор
- 1908—1914 Федір Федорович Трепов (13.05.1854–1938), генерал-губернатор
- 1905—1908 Володимир Олександрович Сухомлинов (4.08.1848—2.02.1926), генерал—губернатор
- 06.1904— .05.1905 Миколай Васильович Клейгельс (25.11.1850—20.07.1916), генерал—губернатор
- 14.02.1901—.09.1911 Олександр Олександрович Ейлер (5.02.1855—28.03.1920), губернатор
- 1898—1904 Михайло Іванович Драгомиров (8.11.1830–15.10.1905), генерал-губернатор
- 9.04.1896— 9.02.1901 Михайло Костянтинович Сем'якін, губернатор
- 17.02.1894—25.11.1895 Олександр Олексійович Баумгартен, губернатор
- 23.09.1892—31.01.1894 Олександр Олексійович Наришкін (1839—1916), губернатор
- 08.1889— .12.1897 Олексій Павлович Ігнатьєв (22.05.1842—9.12.1906), генерал-губернатор
- 5.06.1885—31.08.1892 Василь Матвійович Глинка (1836—1902), губернатор
- 24.07.1884— 5.06.1885 Віктор Вільгельмович фон Валь (1840—7.02.1915), губернатор
- 8.07.1882–19.07.1884 Дмитро Миколайович Батюшков, губернатор
- 01.1881–15.07.1888 Олександр Романович Дрентельн, (7.03.1820–15.07.1888) генерал-губернатор
- 15.06.1879–18.06.1882 Леонід Олександрович Милорадович (19.12.1841—7.04.1908), губернатор
- 09.1877—.01.1881 Михайло Іванович Чертков (2.08.1829–16.10.1905), тимчасовий генерал-губернатор
- 23.08.1877—23.05.1879 Сергій Миколайович Гудим-Левкович, губернатор
- 11.05.1873— 8.08.1877 Олександр Сергійович Муханов (1835—1877), губернатор
- 14.11.1869—11.05.1873 Іван Васильович Мещерський (29.06.1827—), губернатор
- 01.1869–1881 Олександр Михайлович Дондуков-Корсаков (12.09.1820–15.04.1893), генерал-губернатор
- 1.01.1866 [1.01.1867]—5.10.1869 Олександр Дмитрович Горемикін (10.01.1832—8.06.1904), губернатор
- 01.1865—30.12.1868 Олександр Павлович Безак (24.04.1801—30.12.1868), генерал-губернатор
- 13.07.1864— 1.01.1866 Микола Миколайович Сухотін, губернатор
- 3.08.1860[23.04.1861]—12.06.1864 Рудольф Іванович Брауншвейг, губернатор
- 12.1862— .01.1865 Микола Миколайович Анненков (6.12.1799—25.11.1865), військовий губернатор
- 23.11.1856— 3.04.1860 Володимир Пилипович Пфелер, губернатор
- 13.06.1854[19.03.1855]—6.11.1856 Михайло Васильович Степанов, губернатор
- 9.12.1852–13.06.1854 Андрій Миколайович Вяземський, губернатор
- 1852—1862 Іларіон Іларіонович Васильчиков (−1863), військовий губернатор
- 29.11.1849— 9.12.1852 Володимир Єгорович Анненков, губернатор
- 14.11.1846—22.11.1849 Василь Семенович Сотников, губернатор
- 3.05.1842–14.11.1846 Афанасій Олександрович Радищев (1796—1881), губернатор
- 13.11.1840—30.11.1841 Карл Якович Фліге, губернатор
- 27.01.1839–13.11.1840 Павло Іванович Петров, губернатор
- 12.1837— .08.1852 Дмитро Гаврилович Бібіков (18.03.1791—22.02.1870), військовий губернатор
- 1835—1837 Олександр Дмитрович Гур'єв (31.05.1786–16.12.1865), військовий губернатор
- 17.10.1835—27.01.1839 Григорій Сергійович Лошкарьов, губернатор
- 15.12.1834–17.10.1835 Павло Петрович Турчанінов, губернатор
- 15.10.1833—25.07.1834 Григорій Сергійович Лошкарьов, губернатор
- 01.1832–1835 Василь Васильович Левашов (10.10.1783—23.09.1848), генерал—губернатор
- 02.1831—.01.1832 Василь Васильович Левашов (10.10.1783—23.09.1848), тимчасовий генерал-губернатор
- 11.1830— 1.02.1831 Яків Олексійович Потьомкін (16.10.1781—1.02.1831), тимчасовий генерал—губернатор
- 22.02.1831–14.05.1833 Федір Петрович Луб'яновський (9.08.1777—2.02.1869), губернатор
- 31.12.1823—22.02.1831 Миколай Мартинович Грохольський, губернатор
- 1816—1822 Станіслав Іванович Павловський, губернатор
- 08.1814— .08.1825 Олексій Миколайович Бахметьєв (1774–15.09.1841), військовий губернатор
- 1811—1816 Франц Карлович Сен-Прі, губернатор
- 1808—1811 Петро Максимович Литвинов, губернатор
- 1808—1808 Петро Іванович фон Берг, губернатор
- 1801—1808 Володимир Іванович Чевкін (1754—1831), губернатор
- 17.04.1800— 1801 Карл Іванович Тензен, губернатор
- 10.07.1798–17.04.1800 Олексій Євстахійович Юзефович, губернатор
- 1798—1799 Іван Васильович Гудович (11.11.1732—22.01.1820), генерал-губернатор
- 26.04.1797–1798 Петро Миколайович Янов, губернатор
- 4.12.1796—.03.1798 Олександр Андрійович Беклешов (1.03.1745—24.07.1808), генерал-губернатор
- 1795—1797 Микола Олексійович Вердеревський, губернатор
- 1795—1796 Тимофій Іванович Тутолмін (3.01.1740—1.10.1809), генерал-губернатор
(джерело[6])
Подільська губернія в 1917—1920 роках

Подільська губернія
У травні 1917 р. губернським комісаром Поділля був призначений Микола Стаховський. З проголошенням незалежності Української Народної Республіки 9(22) січня 1918 року Подільська губернія увійшла до складу незалежної України; губернським комісаром (губернатором) Поділля тоді був Григорій Степура; 11 березня 1918 року його змінив В.Дудич. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 року губернатором (губернським старостою) гетьман Скоропадський призначив Сергія Кісєльова. Губернія мала бути складеною з 16 повітів. До вже існуючих 12 повітів заплановано було долучити 4 повіти Бессарабської губернії: Хотинський, Сороцький, Оргіївський та Більцівський повіти.
У листопаді — грудні 1918 р. в ході повстання проти гетьмана влада перейшла до Директорії УНР. Губернатором Поділля знову став Григорій Степура. В березні — квітні 1919 р. війська РСФСР в результаті свого наступу і боїв з військами УНР захопили Подільську губернію. Війська УНР частково були розбиті, частково відступили на територію ЗУНР і Бессарабії, що була вже під владою Румунії. 17 квітня 1919 р. російські більшовицькі війська захопили м. Кам'янець-Подільський.
Але наприкінці травня — на початку червня 1919 р. війська УНР, які на той час опинились під загрозою цілковитого знищення з боку військ Польщі і Радянської Росії, перейшли в рішучий контрнаступ з Кременецького повіту Волині і східних районів ЗУНР. Протягом червня — початку липня 1919 р. західні повіти Поділля були звільнені українськими військами від червоних росіян. В Кам'янець-Подільський з території ЗУНР переїхав уряд і Директорія УНР на чолі з С. Петлюрою. У червні — липні 1919 р. губернатором Поділля від УНР був М. Куриленко. Однак у липні 1919 ситуація на фронті різко загострилася, війська РСФСР перейшли в наступ на контрольовану УНР територію. Становище було врятоване тим, що 16-17 липня через р.Збруч в Кам'янець-Подільський повіт губернії відступили зі своєї власної території Галичини війська (УГА) і уряд ЗУНР під тиском військ Польщі. А оскільки УНР і ЗУНР були союзниками і формально навіть об'єдналися 22 січня 1919 р. в одну державу, то сили незалежної України подвоїлися. Наприкінці липня 1919 р. об'єднані війська УНР і ЗУНР перейшли в рішучий наступ проти РСЧА. На кінець серпня — початок вересня 1919 практично вся територія Подільської губернії була визволена від російських більшовиків.
Але вже у вересні 1919 нависла інша загроза — з боку Добровольчої армії генерала Денікіна, що наступали з півдня і сходу проти Червоної армії. Керівництво УНР намагалось домовитися з Денікіним, оскільки в обох був спільний ворог — більшовики. УНР просила країни Антанти — Францію, В.Британію, США та інших вплинути на російських білогвардійців, щоб вони не воювали проти українців. Та все було марно. Жодна з великих держав не стала на захист української держави. Наприкінці вересня 1919 р. Добровольча армія за наказом Денікіна розпочала активні воєнні дії проти армії УНР і УГА. Під час жорстоких і героїчних боїв у вересні — жовтні — листопаді 1919 війська УНР і ЗУНР зазнали поразки від білогвардійців. Армія УНР відійшла в район міст Старокостянтинова і Любара на півдні Волині, а УГА уклала в умовах епідемії тифу сепаратне перемир'я з Денікіним. Західні райони губернії з містом Кам'янцем уряд УНР добровільно віддав під окупацію військами Польщі, щоб вони не дістались росіянам.
В січні — лютому 1920 р. війська РСФСР, які розгромили денікінців, знову захопили більшу частину Подільської губернії. УГА перейшла на бік більшовиків, знову ж таки бажаючи у такий спосіб фізично вціліти. На заході губернії встановився фронт між військами Польщі і Радянської Росії на захід від Вінниці, Жмеринки, Могилева-Подільського. На виконання умов Варшавського договору між С. Петлюрою і Польщею 25 квітня 1920 р. війська Польщі і 2 дивізії УНР перейшли у наступ проти військ РСФСР. У цей час вже більша частина губернії опинилась під контролем військ Польщі і УНР. Але у червні 1920 р. набагато чисельніша РСЧА перейшла в контрнаступ. В липні війська Польщі і УНР були відкинуті більшовиками за р. Збруч.
У вересні 1920 р. під час контрнаступу війська УНР і Польщі звільнили від більшовиків західні повіти Поділля, в Кам'янець знову переїхав уряд УНР. Але Польща більше не хотіла і не могла воювати з Росією і жертвувати життям своїх людей, тому уклала перемир'я з РСФСР. Російські більшовики скористались цим і протягом 10-21 листопада розбили війська УНР і вийшли на новий кордон з Польщею по р. Збруч.
Подільська губернія у складі Української СРР (1920—1925)
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2018) |
- Карта Подільської губернії, 1921
- Карта Подільської губернії, 1921
- Карта Подільської губернії, 1922
- Карта Подільської губернії, 1923
- Територія колишньої Подільської губернії, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925
- Територія колишньої Подільської губернії, адміністративні межі станом на 1 березня 1927
- Карти Подольской губернии [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
Remove ads
Керівники губернії в 1919—1925 роках
Голови губернського революційного комітету і губернського виконавчого комітету
- Тарногродський Микола Павлович (1919—.08.1919)
- Полянін К. (6.01.1920—.02.1920)
- Козицький Микола Григорович (24.02.1920—.10.1920)
- Тарногродський Микола Павлович (.10.1920—.01.1921)
- Чайка В. К. в. о. (.01.1921—.01.1921)
- Тарногродський Микола Павлович (.01.1921—15.07.1921)
- Порайко Василь Іванович (15.07.1921—.04.1923)
- Ракітов Григорій Давидович в.о. (.04.1923—1923)
- Ремейко Олександр Георгійович (.09.1923—.06.1924)
- Слинько Іван Федотович (24.07.1924—.07.1925)
Голови губернського комітету КП(б)У
- Тарногродський Микола Павлович (1919—.08.1919)
- Хвиля Андрій Ананійович (2.01.1920—1920)
Відповідальні секретарі губернського комітету КП(б)У
- Міллер І. М. (.12.1920—.01.1921)
- Снєгов Олексій Володимирович (.01.1921—.04.1921)
- Денис (Старосвєтський Лев Борисович) (.04.1921—.11.1922)
- Доброхотов Микола Федорович (.11.1922—.08.1923)
- Баришев Микола Іванович тво. (.08.1923—.04.1924)
- Леплевський Ізраїль Мойсейович (1923—1924)
- Маркітан Павло Пилипович (.04.1924—.05.1925)
- Новиков Андрій Йосипович (.05.1925—17.06.1925)
Населення
Узагальнити
Перспектива


Рідна мова населення (перепис 1897 року[7]) :
- українська — 2 442 819 — 80,93 %
- єврейська — 369 306 — 12,24 %
- російська — 98 984 — 3,28 %
- польська — 69 156 — 2,29 %
- молдовська — 26 764 — 0,89 %
- німецька — 4069 — 0,13 %
- татарська — 2296 — 0,08 %
- башкирська — 1113 — 0,04 %
- чеська — 886 — 0,03 %
- інші — 2906 — 0,1 %
- всього — 3 018 299
Густота населення, за даними перепису 1897 року, становила 82,1 жит. на кв. версту. За густотою населення Подільська губернія посідала друге після Московської губернії місце в Європейській Росії (не рахуючи губерній Царства Польського). Найнаселенішим був Кам'янецький повіт — 105 жит. на кв.в., найменше Балтський — 52,5 на 1 кв. в.
Кількість поселень в губернії — 7207, зокрема 17 міст і 120 містечок. У 1872 р. всього населення було 1 954 627 жителів, а за переписом 1897 року — 3 031 513 (1 516 760 чоловік і 1 514 753 жінок.), що становило близько 2 % щорічного приросту.
У 17 містах за переписом 1897 р. проживало 221 870 осіб, або 7,4 % населення губернії
У 1666 селах, 150 крупніших селищах та хуторах у 1897 р. мешкало 2 796 429 жителів, або 92,6 % населення губернії.
За суспільними станами населення у 1895 р. розподілялося так:
- дворяни — 26 208
- духовного звання — 468
- міщани 511 273
- спадкові почесні громадяни — 4384
- особисті почесні громадяни — 5329
- купці — 5590
- селяни — 2 037 754
- євреї-землевласники — 13 951
- відставні нижні чини і їх сімейства — 176 709
- іноземці і ін. — 9986
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призового віку Подільської губернії становила 80,88 %, євреїв — 12,35 %, поляків — 5,36 %, молдован (румунів) - 0,6%, росіян — 0,44 %, мазурів - 0,25%, німців — 0,05 %, чехів - 0,04%[8].
Remove ads
Релігія
Узагальнити
Перспектива

Релігійний склад населення (перепис 1897 року[9]) :
- православні — 2 358 497 (78,14 %)
- юдеї — 370 612 (12,28 %)
- римо-католики — 262 738 (8,7 %)
- старообрядці — 18 849 (0,62 %)
- протестанти — 3876 (0,13 %)
- мусульмани — 3460 (0,11 %)
- інші — 267 (0,01 %)
- Православних церков — 1645, 7 чоловічих і 4 жіночих монастиря
- Синагог — 89, єврейських молитовних будинків — 431
- Римсько-католицьких костьолів і каплиць — 202
- Лютеранських церков — 4
- Мечеть — 1
Найбільші громади юдеїв (за переписом 1897 р.):
Найбільшою чисельність римо-католиків була в таких населених пунктах (за переписом 1897):
Розселення старообрядців в Подільській губернії (за переписом 1897 року):
Remove ads
Господарство
Узагальнити
Перспектива
Головне заняття жителів — сільське господарство. Ремеслами в 1895 році займалося 69 399 людей. За даними 1886, кустарними промислами займалося більше 6 тис. чоловік. У Проскурівському, Ольгопольському і Балтському повітах селяни деяких сіл займалися шиттям кожухів і кожушків, виробом овчин і шкіри і шиттям чобіт. У Вінницькому, Летичівському і Ольгопольському повітах існувало гончарне виробництво, в останньому — також вироблялися дерев'яні вироби; у Ямпольському — тесання каменів. Всіх фабрик і заводів в 1896 р. було 5 171, з 28 501 робітниками.
У губернії на межі з Австрією були 2 митниці — Гусятинська та Ісаковецька, Гуківська застава і Сатановський перехідний пункт.
Залізниць було 565 км, поштових доріг — близько 12 тис.км, поштових станцій — 50, з 715 кіньми. Ґрунтових доріг — 3 307 км.
Землевласники розводили головно яблука, груші і сливи, місцями і «волоські горіхи»; вишні і черешні стояли на другому плані; нерідкі персики і абрикоси; айва зустрічалися переважно в Балтському повіті. У селян переважали сливи і вишні. З ягід землевласники розводили полуницю, малину, смородину, аґрус. Кизил росте в дикому вигляді на південних кам'янистих схилах і стрімчастих берегах річок і струмків басейну Дністра. Дико ростуть також барбарис і терен. Виноград розводився головно в прибережній смузі Дністра. Виноробство існувало в Ольгопільському, Балтському, Ямпільському і Новоушицькому повітах.
Remove ads
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads