Козинець Микола Федорович

Микола Федорович Козинець (нар. 21 жовтня 1910(19101021), село Безпальче, тепер Драбівського району Черкаської області — після 2000, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, директор зернового радгоспу «Горьковський» Ленінградського району Кокчетавської області. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Герой Соціалістичної Праці (11.01.1957).

Козинець Микола Федорович
Народився	21 жовтня 1910(1910-10-21) село Безпальче, тепер Драбівського району Черкаської області
Помер	після 2000 місто Москва
Громадянство	Росія,  СРСР,  Росія
Національність	українець
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За трудову доблесть»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козинець.

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1928 році закінчив Золотоніську сільськогосподарську школу.

Працював дільничним зоотехніком Золотоніської райколгоспспілки в Черкаському (з 1927 року - Шевченківському) окрузі Української СРР.

У 1930—1942 роках — технік із тваринництва, зоотехнік, завідувач дільниці, керуючий ферми, заступник директора радгоспу «Гірник № 1» в Донбасі.

У березні 1942 року Ворошиловградським міськвійськкоматом призваний до Червоної армії. Учасник німецько-радянської війни з серпня 1942 року. Воював на Сталінградському, Донському, Степовому, 2-му, 1-му, 4-му Українських фронтах. Служив командиром відділення боєпостачання 33-го гвардійського артилерійського полку 14-ї гвардійської стрілецької дивізії 4-го Українського фронту. Брав участь в боях Львівсько-Сандомирської операції, захопленні Польщі, форсуванні річки Одер. У 1946 році демобілізований з армії.

Член ВКП(б) з листопада 1942 року.

У 1946—1954 роках — керуючий ферми, директор радгоспів «Новий Донбас» та «Гірник № 1» Сталінської області. У 1954 році виїхав до Казахської РСР.

У 1954—1964 роках — директор новоствореного зернового радгоспу № 5 «Горьковський» Ленінградського району Кокчетавської області. У короткий термін новосели молодого радгоспу освоїли тисячі гектарів нових земель, створили тваринницькі ферми. Уже в 1956 році радгосп під його керівництвом зібрав понад 41 163 тонни зерна, продавши державі 29 224 тонни хліба — майже в півтора рази більше, ніж передбачалося планом.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 січня 1957 року за особливо видатні успіхи, досягнуті в роботі з освоєння цілинних і перелогових земель, отримання високого врожаю Козинцю Миколі Федоровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1964 році виїхав за межі Кокчетавської області. Працював на господарській роботі.

Потім — персональний пенсіонер у місті Москві.

Помер після 2000 року в Москві.

Нагороди і звання

• Герой Соціалістичної Праці (11.01.1957)
• орден Леніна (11.01.1957)
• орден Вітчизняної війни II ст (11.03.1985)
• орден Червоної Зірки (18.03.1945)
• медаль «За оборону Сталінграда» (22.12.1942)
• медаль «За бойові заслуги» (1.01.1944)
• медаль «За відвагу» (26.07.1945)
• медаль «За трудову доблесть» (23.08.1950)
• медалі