Козир Сергій Вікторович

Сергі́й Ві́кторович Ко́зир (нар. 10 липня 1974(19740710), смт Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР — 29 квітня 2015, с-ще Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Козир Сергій Вікторович
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	10 липня 1974(1974-07-10)  УРСР, Петрове, Кіровоградська область
Смерть	29 квітня 2015(2015-04-29) (40 років)  Україна, Піски, Донецька область (підрив на міні)
Поховання	Центральне кладовище
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Піски
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козир.

Життєвий шлях

Народився 1974 року в смт Петрове на Кіровоградщині. Закінчив середню школу в рідному селищі, протягом 1993—1995 років проходив строкову військову службу в Збройних силах України. З 1996 року мешкав у місті Кривий Ріг, працював вантажником у ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка».

Через російську збройну агресію проти України 10 лютого 2015-го призваний за частковою мобілізацією.

Старший сержант, командир бойової машини — командир 1-го відділення 3-го взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. З весни 2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 квітня 2015-го ніс службу на блокпосту поблизу селища Піски Ясинуватського району, у тому часі терористи розпочали мінометний обстріл^[1]. Одна з мін розірвалася під ногами Сергія, завдавши йому важких уламкових поранень. Його евакуювали до шпиталю, де він від поранень помер^[2].

Похований 5 травня на Центральному кладовищі Кривого Рогу, на Алеї Слави, у місті оголошено жалобу.

Без Сергія залишилися дружина і двоє дітей — донька Єлизавета та син Назар 2013 р.н.

Нагороди та вшанування

• Орден «За мужність» III ступеня — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (22.09.2015, посмертно)^[3]
• Відзнака міста Кривий Ріг — нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

15 вересня 2015 року в Покровському районі м. Кривий Ріг на будинку на вулиці Ватутіна, 47, де мешкав Сергій Козир, відкрито меморіальну дошку на його честь^[4][5].