Козолій Олександр Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козолій.

Олекса́ндр Володи́мирович Козолі́й (нар. 29 травня 1984(19840529), с. Воздвиженка Уссурійського району Приморського краю РРФСР — пом.14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, гвардії старший лейтенант Повітряних Сил Збройних Сил України. Лицар ордена Богдана Хмельницького.

Олександр Володимирович Козолій
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	29 травня 1984(1984-05-29)  Приморський край, РРФСР, СРСР
Смерть	2014  Луганськ, Україна  (загинув у збитому терористами літаку)
Національність	українець
Alma Mater	Васильківський коледж ВПС
Військова служба
Роки служби	2002—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Рід військ	Військово-транспортна авіація
Формування	25 БрТрА
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську
Нагороди та відзнаки
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Життєпис

Народився в селі Воздвиженка Уссурійського району Приморського краю РРФСР. 1993 року з батьками переїхав до України, 2001 закінчив загальноосвітню школу № 9 м. Коломия. Захоплювався футболом та риболовлею. На вибір Олександра стати військовим вплинув приклад його батька, який все життя віддав армії. 2004 року закінчив Васильківський коледж військово-повітряних сил з відзнакою.

З червня 2004 служив в авіаційній частині А3840 у м. Мелітополь:
06.2004—10.2005 — технік обслуги обслуговування літаків, двигунів і засобів аварійного покидання літаків інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
10.2005—09.2006 — технік обслуги обслуговування авіаційних двигунів та технічно-експлуатаційної частини (ТЕЧ) авіаційної техніки 25-ї АБрТрА.
09.2006—02.2008 — старший авіаційний технік групи регламенту та ремонту авіаційних двигунів ТЕЧ авіаційної техніки 25-ї АБрТрА.
02.2008—06.2009 — старший авіаційний технік групи регламенту та ремонту авіаційних двигунів ТЕЧ авіаційної техніки 25-ї БрТрА.

З червня 2009 року — старший бортовий авіаційний технік авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «3 клас».

Із початком російської збройної агресії проти України з 1 березня 2014 року військову частину було переведено на «казармений стан» (всі військові цілодобово знаходилися на її території), і вже у березні Олександр літав в Луганський та Донецький аеропорти, — старший бортовий технік військово-транспортного літака Іл-76 МД.

Обставини загибелі

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули^[1][2].

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло 42 доби перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста^[4].

Залишились батьки, сестра Марія, вдома в Мелітополі — дружина Оксана та донька Вероніка 2013 р. н.

Нагороди та почесні звання

• Орден Богдана Хмельницького III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу^[5].
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
• Відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» III ст.
• 14 серпня 2014 року рішенням Коломийської міської ради № 1827-44/2014 Олександру Козолію було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коломиї» (посмертно) — за виняткову мужність і героїзм виявлені у захисті України, жертовне служіння народові України^[6][7].

Вшанування пам'яті

30 вересня 2014 року на фасаді будівлі Коломийського НВК № 9 «Школа — природничо-математичний ліцей» (вулиця Михайла Драгоманова, 1) встановлено меморіальну дошку на честь випускника навчального закладу гвардії старшого лейтенанта Козолія Олександра^[8].

12 червня 2015 року в Мелітополі, на території військової частини А3840, було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ^[9][10].