Колмогоров Георгій Дмитрович

Георгій Дмитрович Колмогоров (нар. 10 листопада 1929(19291110), село Верблюже Омського округу Сибірського краю, тепер Саргатського району Омської області, Російська Федерація) — радянський державний діяч, голова Державного комітету СРСР із стандартів. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Доктор технічних наук (1972), професор, академік Російської академії інженерних наук.

Колмогоров Георгій Дмитрович
Народився	10 листопада 1929(1929-11-10) (95 років)  село Верблюже Омського округу Сибірського краю, тепер Омської області, Російська Федерація
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Новосибірський державний технічний університет
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колмогоров.

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1945—1949 роках — тракторист Саргатської машинно-тракторної станції (МТС) Омської області.

У 1949—1953 роках — у Радянській армії, служив у військах протиповітряної оборони на Сахаліні.

Член КПРС з 1952 року.

У 1957 році закінчив Новосибірський електромеханічний технікум.

У 1957—1961 роках — майстер, старший майстер, заступник начальника цеху заводу № 453 в місті Новосибірську.

У 1961—1964 роках — начальник центральної лабораторії вимірювальної техніки, начальник планово-виробничого відділу, начальник виробничо-диспетчерського відділу, заступник головного інженера, в 1964—1966 роках — начальник дослідно-конструкторського бюро Херсонського заводу напівпровідникових приладів.

У 1963 закінчив без відриву від виробництва Новосибірський електротехнічний інститут.

У 1966—1967 роках — директор Фрязінського дослідного заводу напівпровідникових приладів Московської області. У 1967—1973 роках — директор Фрязінського заводу напівпровідникових приладів імені 50-річчя СРСР Московської області. У 1973—1975 роках — генеральний директор виробничо-технічного об'єднання «Електроприлад» міста Фрязіно Московської області.

Без відриву від виробництва закінчив аспірантуру Інституту управління народним господарством, успішно захистив кандидатську (1970), а потім і докторську (1972) дисертації.

У 1975 — січні 1984 року — 1-й заступник міністра промисловості засобів зв'язку СРСР.

6 січня 1984 — 7 червня 1989 року — голова Державного комітету СРСР із стандартів.

З червня 1989 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

З 1996 року — заступник генерального директора Російського центру сертифікації та випробувань, керівник інформаційно-технологічного комплексу, голова експертної Ради з програми товарів третього тисячоліття.

Нагороди і звання

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Олександра Невського (Російська Федерація) (2019)
• медалі
• Державна премія СРСР (1973)