Колодяжний Олексій Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колодяжний.

Олексі́й Па́влович Колодя́жний (7 лютого 2001, с. Петропавлівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область — 22 липня 2025, с. Садки, Сумський район, Сумська область) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Повний кавалер ордена «За мужність».

Олексій Колодяжний Колодяжний Олексій Павлович
Головний сержант
Загальна інформація
Народження	7 лютого 2001(2001-02-07) с. Петропавлівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, Україна
Смерть	22 липня 2025(2025-07-22) (24 роки) с. Садки, Сумський район, Сумська область, Україна (загинув у ході бойових дій)
Національність	українець
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	ССО України
Формування	81 ОАеМБр  140 ЦСпП
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну (з 2022) Бої за Білогорівку Слобожанський контрнаступ (2022) Бої в Курській області (з 2024)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» І ступеня Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 7 лютого 2001 року в с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Навчався у школі села Веселе Межівського району.

Закінчив Військовий коледж сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після випуску — головний сержант роти в 81-й окремій аеромобільній бригаді.

Російське вторгнення в Україну зустрів на Луганському напрямку — протягом тривалого часу командував обороною с. Білогорівка. Був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст.

Восени 2022 року брав участь у Слобожанському контрнаступі: визволенні сіл Новоселівка, Дробишеве, Ярова, Шандриголове та м. Лиман. Дістав важке поранення, але після відновлення повернувся на службу. Був нагороджений орденом «За мужність» II ст.

У 2024 році пройшов Q-курс ССО, після цього був призначений головним сержантом роти спеціального призначення 140-го центру ССО. Учасник численних операцій у тилу ворога, зокрема на Курському напрямку.

Загинув 22 липня 2025 року біля с. Садки Сумської області, прикривши собою двох побратимів і врятувавши їм життя^[1].

Похований у с. Варварівка Полтавського району Полтавської області^[2].

Нагороди

• Орден «За мужність» I ст. (28 жовтня 2025, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[3];
• орден «За мужність» II ст. (30 вересня 2024) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[4];
• орден «За мужність» III ст. (18 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5].