Колом'є (Україна)

Ко́лом'є — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 551 особу.

село Колом'є
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Крупецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68060110040019321
Облікова картка	Облікова картка ВРУ
Основні дані
Населення	551
Площа	2,05 км²
Густота населення	268,78 осіб/км²
Поштовий індекс	30065
Телефонний код	+380 3842
Географічні дані
Географічні координати	50°20′8″ пн. ш. 26°45′7″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	205 м
Водойми	річка Горинь
Відстань до обласного центру	Хмельницький — 130 км
Місцева влада
Адреса ради	30068, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 106
Карта
Колом'є
Колом'є
Мапа
Колом'є у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Колом'є.

Географія

Селом протікає річка Горинь.

Походження назви

За народною легендою найменування села Колом'є походить від кругового типу поселення, обумовлене необхідністю захистів від набігів ворогів та за давніми переказами через село протікала річка М'є^{[джерело?]}.

Символіка

Герб

В срібному щиті лазуровий круг, у якому срібна квітка водяної лілеї з червоною серединкою. В лазуровій хвилястій главі золотий полум'яний меч в балку. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «КОЛОМ'Є».

Прапор

Квадратне полотнище розділене хвилясто горизонтально у співвідношенні 1:3 на синє і біле поля. На верхній смузі жовтий полум'яний горизонтальний меч вістрям до древка меч. В центрі нижньої смуги синій круг, у якому біла квітка водяної лілеї з червоною серединкою.

Пояснення символіки

Хвиляста глава — символ поселення біля ріки Горинь. Квітка лілеї в лазуровому крузі — символ ставу, що існує в селі, «Княжого озера», пам'ятки природи; полум'яний меч Архистратига Михаїла — символ старовинної дерев'яної церкви на честь цього святого.

Історія

Вперше згадується у 1583 році, як маєтність князів Острозьких при старому тракті з Острога до Славути. Згадується також в документах 1602 року під назвою Колемна і під цією ж назвою фігурує в літописі Йоахима Єрлича, який там проживав.

Наприкінці першої чверті XVII ст. Колом’я мало фільварок. Його стан, як довідуємося з опису села від 1620 р., був доволі непривабливий: «Будування фільварку погане: сіни, пекарня соломою накрита, пивниця, над нею возівня. Фільварок погано огороджений. Обора погана, жодної шопи немає…». Поряд із фільварковою роботою тутешні селяни були обтяжені й низкою інших податків та повинностей на користь власників.

У 1620 році в Колом’ї проживало сім родин т. зв. «тяглих» підданих – тих, що мали робочу худобу: сільський зверхник – отаман Балайко, Данило-Семен, Іван Лепич-Вапеня, Васько Опаристий та ін. Тринадцять родин називались «підсусідками», бо, за браком власного помешкання, жили в обійстях у заможніших селян. Серед підсусідків зустрічаємо кілька прізвиськ, які вказують на рід занять, як от: N Коваль, N Бондар, Данило Риболов, Семен Пастух. Інші тринадцять сільських чи то помешкань, чи дворів, з невідомих причин, стояли порожніми^[1].

1648 року село згадується під назвою Колум в селі проживало в той час 102 чоловік.

Наприкінці 19 століття було там 174 доми і 866 жителів, дерев'яна церква 1870 року. Крім рільництва, селяни займалися теслярством і рибальством. Село до 1855 року належало Яблоновським, пізніше графині Зубовій.

1875 року в Колом'ї поблизу церкви була відкрита церковно–приходська школа, яка існувала на кошти сіл Колом'є, Комарівка, Полянь, приміщення школи збереглося до наших днів. 1892 року там навчалося 42 хлопці і 3 дівчини.

У 1906 році село Кривинської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 4. Дворів 188, мешканців 1045^[2].

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки^[3].

1930 року, під час примусової колективізації, у селі був організований колгосп «Червоний сіяч», а 1950 року відбувається укрупнення в результаті чого колгосп села Колом'є був приєднаний до колгоспу села Полянь і створено єдиний імені Куйбишева.

Під час Другої світової війни 20 юнаків та дівчат було вивезено в Німеччину.

2000 року в центрі Колом'я на височині відкрили пам'ятник загиблим воїнам та невідомому солдату з Узбекистану.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 759 осіб, з яких 326 чоловіків та 433 жінки^[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 546 осіб^[5].

Станом на 1 січня 2011 року в селі проживало 420 осіб. З яких дітей дошкільного віку — 19, шкільного — 32, громадян пенсійного віку — 218. Кількість працюючих громадян — 132.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Відсоток
українська	98,55 %
російська	1,27 %

Об'єкт природно-заповідного фонду

Неподалік від села розташоване Княже озеро, утворене з греблі, зведеної в середині 19 століття за розпорядженням місцевих поміщиків Четвертинського та Камінського. Площа приблизно 4 га. За переказами в середині плеса глибина досягала 20 метрів. Рішенням Хмельницької обласної ради у 2002 році тут створено гідрологічний заказник місцевого значення. Охороняється весь комплекс — озеро, заплавні луки, прилегла до нього смуга торф'яного болота, улоговина біля річки Горинь.

Архітектурні пам'ятки

Визначною архітектурною пам'яткою давнини села Колом'є є храм святого Михайла. М. І. Тедорович в книзі «Історико статистичний опис церквів і приходів Волинської губернії» вказує на те, що храм в селі Колом'є побудований у 1870 році на кошти прихожан в пам'ять про звільнення від кріпацтва, за що прихожанам в 1870 році оголошена подяка від єпархіального начальства.

Храм був дерев'яний з такою ж дзвіницею і куполами. У 1937 році церква була закрита. Порозкидали купола і зробили з неї клуб, а потім склад під мінерального добрива. Під час Другої світової війни, у 1941 році силами односельчан було побудовано купола і храм було відкрито. В 1962 році в період атеїстичної політики Радянської влади церква знову була закрита. І лише в період святкування тисячоліття хрещення Русі храм знову було відкрито і освячено (1988 рік).

Сьогодні в храмі проводяться богослужіння протоієреєм є отець Василій Талашок.

Археологічні пам'ятки

У центрі села, поблизу школи, височіє курган — горб штучного походження, за переказами — козацька могила, можливо часів битви з ордою.

Уродженці

• Йоахим Єрлич (1598 — 1674) — український шляхтич, хроніст, автор польськомовного «Літописця, або Хронічки різних справ і подій».