Колєсніков Дмитро Валерійович

Колє́сніков Дмитро́ Вале́рійович (нар. 27 березня 1972, Кривий Ріг) — український політик, Міністр промислової політики України з 11 березня 2010 року по 9 грудня 2010 року, голова Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном з 9 грудня 2010 року по 24 грудня 2012 року, член Партії регіонів^[3].

Дмитро Валерійович Колєсніков
Дмитро Валерійович Колєсніков
Голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації
24 грудня 2012 — 2 березня 2014[1]
Президент	Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров
Попередник	Олександр Вілкул
Наступник	Ігор Коломойський
Міністр промислової політики України
11 березня 2010 — 24 грудня 2012
Попередник	Володимир Новицький
Народився	27 березня 1972(1972-03-27) (53 роки) Кривий Ріг
Відомий як	політик
Місце роботи	АрселорМіттал Кривий Ріг, Центральний гірничо-збагачувальний комбінат, ПівнГЗК, Центральний гірничо-збагачувальний комбінат і Міністерство промислової політики України
Громадянство	Україна
Alma mater	Криворізький економічний інститут[d] (2002) і Національна металургійна академія України (1998)
Політична партія	Партія регіонів
Нагороди	Заслужений працівник промисловості України
Дмитро Валерійович Колєсніков на сайті Верховної Ради

Народний депутат України
6-го скликання
ПР	23 листопада 2007	—	11 березня 2010[2]
Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колєсніков.

Життєпис

Народився 27 березня 1972 (Кривий Ріг, Дніпропетровська область); батько Валерій Тимофійович (1944) — пенсіонер; мати Зоя Андріївна (1945) — пенсіонерка; дружина Надія Іванівна (1973) — провідний інженер ВАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат»; дочка Анастасія (1998) — школярка.

Освіта

Державна металургійна академія України (1992—1998), інженер-металів, «Обробка металів»; Київський національний економічний університет (2000—2002), економіст, «Економіка підприємства».

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 147 в списку, член Комітету з питань бюджету (з грудня 2007), голова підкомітету з питань доходів державного бюджету (з січня 2008), заступник голови Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з січня 2008). На час виборів: перший заступник Міністра промислової політики України, член ПР.

• 1989—1990 — учень, СПТУ № 45 м. Кривого Рогу.
• 1990—1992 — служба в армії.
• 05.1992-08.1993 — слюсар-ремонтник, вальцювальник, Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь».
• 08.1993-03.1995 — інженер 2-ї категорії, старший механік, ВАТ «Славутич».
• 05.-09.1995 — гол. механік, ПП «Володимир».
• 09.1995-12.2004 — слюсар-ремонтник, механік дільниці, заступник начальника цеху, начальник цеху, головний механік, ВАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат».
• 01.2005-03.2006 — заступник директора з закупівель, директор з закупівель та логістики, ВАТ «Північний гірничозбагачувальний комбінат».
• Березень — квітень 2006 — виконавчий директор ВАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат».
• Квітень — серпень 2006 — перший заступник Криворізького міського голови.
• Серпень 2006 — листопад 2007 — перший заступник Міністра промислової політики України^[4][5].
• 24 грудня 2012 року згідно з Указом Президента очолив Дніпропетровську обласну державну адміністрацію^[6].

6 вересня 2019 Колєснікова було заарештовано разом з Олександром Вілкулом, проте вже 17 вересня відпущено, їх обох взяв на поруки нардеп Дмитро Шпенов^[7].

Парламентська діяльність

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.^[8]

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального колексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом^[9].

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.]