Комаров Дмитро Наркізович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Комаров.

Дмитро Наркізович Комаров (21 лютого (5 березня) 1839  — 1920 ) — російський військовий та державний діяч. Генерал від інфантерії (1907).

Комаров Дмитро Наркізович
рос. Комаров Дмитрий Наркизович
Народження	21 лютого (5 березня) 1839
Смерть	1920
Освіта	Петровський Полтавський кадетський корпус
Звання	генерал від інфантерії
Нагороди

Біографія

Походив із дворян Катеринославської губернії. Народився 21 февраля 1839 года. Освіту здобув у 1855 році в Петровсько-Полтавському кадетському корпусі. У 1857 році після закінчення Костянтинівського кадетського корпусу проведений у прапорщики та випущений у 2-й зведений резервний батальйон. У 1858 році проведений в підпоручики, в 1860 — в поручики.

У 1863 році брав участь у придушенні Польського заколоту; «за хоробрість» нагороджений Орденом Святого Станіслава III ступеня з мечами та бантом. У 1864 році проведений в штабс-капітани, в 1866 — в капітани. Із 1869 року — учасник Хівінського походу; в 1870 році був проведений в майори, в 1873 році — в підполковники.

У 1874 році «за хоробрість» був нагороджений Орденом Святого Володимира IV ступеня з мечами і бантом та призначений командиром 3-го Туркестанського стрілецького батальйону. У 1876 році проведений у полковники. Із 1881 року — командир 27-го Вітебського піхотного полку.

29 квітня 1891 року проведений в генерал-майори з призначенням командиром Волинського лейб-гвардії полку; 18 серпня 1899 року призначений командиром 2-ї бригади 3-ї гвардійської піхотної дивізії, з залишенням на посаді командира лейб-гвардії Волинського полку.

Із 2 червня 1900 року призначений виконуючим обов'язки посади Варшавського коменданта. 2 серпня 1900 року зарахований до списків лейб-гвардії Волинського полку та по гвардійській піхоті, з залишенням виконуючого обов'язки посади Варшавського коменданта. 1 січня 1901 року отримав чин генерал-лейтенанта, зі старшинством із 06.12.1900, із затвердженням на посаді Варшавського коменданта. 6 червня 1907 року проведений в генерали від інфантерії.

31 грудня 1913 року звільнений від служби за віковим цензом із мундиром та пенсією.

У 1920 році розстріляний більшовиками^[1].

Нагороди

• Орден Святого Станіслава III ступеня з мечами та бантом (1863)^[2]
• Орден Святої Анни III ступеня (1864)
• Орден Святого Станіслава ІІ ступеня з мечами (1871; Імператорська корона — 1874)
• Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом (1874)
• Орден Святої Анни ІІ ступеня (1879)
• Орден Святого Володимира III ступеня (1883)
• Орден Святого Станіслава І ступеня (1894)
• Орден Святої Анни І ступеня (1899)
• Орден Святого Володимира ІІ ступеня (1903)
• Орден Білого орла (1906)
• Орден Святого Олександра Невського (1910)