Комендантський палац (Кам'янець-Подільський)

Комендантський палац^[1] (також палац губернатора, палац Яна де Вітте) — колишня резиденція очільників Подільської губернії. Перебудована на початку XIX століття з палацу коменданта Кам'янецької фортеці Яна де Вітте. Зруйнована у пожежі 1920 року, не відбудовувалася. Палац розташовувався у південно-східному куті Губернаторської площі (сучасна площа Вірменський ринок)^[2], між Комендантським провулком і Вірменською вулицею, на місці будинку № 10. З боку Вірменської вулиці збереглася східна ділянка кам'яної огорожі палацу, яка має статус пам'ятки архітектури місцевого значення.

region = скасований = CoordScale =
Комендантський палац
Огорожа Комендантського палацу Огорожа Комендантського палацу
48°40′22″ пн. ш. 26°34′23″ сх. д.
Країна	Україна
Місто	Кам'янець-Подільський
Адреса	пл. Вірменський ринок, № 10
Тип	будівля
Автор проєкту	Ян де Вітте
Початок будівництва	1770
Побудовано	1770
Статус	пам'ятка архітектури місцевого значення
Стан	зруйнована
Медіафайли у Вікісховищі

Зовнішні зображення
	Ймовірне зображення палацу Яна де Вітте
	План садиби де Вітте. 1808 рік
	Губернаторський палац на початку XX століття

Історія

Ділянка, де стояв Комендантський палац, була забудована вірменськими будинками ще у XVII столітті^[3]. У 1770 році тогочасний комендант Кам'янецької фортеці Ян де Вітте звів у Кам'янці-Подільському за власними проектами низку військових, адміністративних і житлових споруд, серед яких був і палац коменданта на площі Вірменський ринок^[4][1].

У садибі первісно було дві будівлі, головний будинок розташовувався на сході ділянки, на розі з вулицею Вірменською. Палац був одноповерховий, із високим першим поверхом і мансардою, асиметричний у плануванні. В його архітектурному рішенні гармонійно поєднувалися елементи стилів ренесанс і бароко. Головний фасад — восьмивіконний, несиметричний; центральний ризаліт ділив його на три частини, у правій з яких розташовувався вхідний портал із круглим світликом. Центральний ризаліт мав три вікна і прикрашений пілястрами тосканського ордеру в простінках і на кутах. Ризаліт завершувався бароковим карнизом і масивним аттиком із скульптурною композицією, яка містила зображення гармати і ядер. Фасад завершувався високим мансардним дахом із перехватом і високими вікнами^[5].

Поряд розташовувався двоповерховий будинок більш скромної архітектури. Фасад був шестиосьовий, із широкими простінками вікон, головний акцент робив масивний арковий портал із парами колон тосканського ордеру, що розташовувався в центральній частині фасаду. Вікна першого поверху були оздоблені сандриками. Дах був також мансардного типу, із перехватом^[5].

У 1802 році син Яна де Вітте, Юзеф де Вітте, продав садибу імперському урядові за 10 тисяч рублів сріблом^[1][6]. Обидві будинки об'єднали в один двоповерховий, фасад якого прикрасили двома класицистичними масивними чотириколонними портиками із колоннами іонічного ордеру (на початок XX століття лишився лише один з них^[5]). Перебудований палац став резиденцією подільського губернатора^[6].

Склепінчастою аркою, що розташовувалася над Комендантським провулком, палац з'єднувався з будівлею колишньої вірменської ратуші, де перебувала губернська канцелярія^[6].

У січні 1920 року губернаторський палац згорів. На його місці пізніше звели будівлю пожежної частини^[6].