9P/Темпеля

Комета Темпеля 1, офіційне позначення 9P/Темпеля (9P/Tempel) — короткоперіодична комета сімейства Юпітера. Була відкрита 3 квітня 1867 року марсельським астрономом Вільгельмом Темпелем. Є першою в історії кометою, на поверхню якої було надіслано зонд.

9P/Темпеля

Ядро комети 9P/Темпеля (фото з борта імпактора)
Відкриття
Першовідкривач:	Вільгельм Темпель
Дата відкриття:	3 квітня 1867[1]
Альтернативні позначення:	9P/1867 G1; 1867 II; 9P/1873 G1; 1873 I; 1873a 1879 III; 1879b 9P/1967 L1; 1966 VII 9P/1972 A1; 1972 V; 1972a 1978 II; 1977i 1983 XI; 1982j 1989 I; 1987e1 1994 XIX; 1993c
Характеристики орбіти
Епоха:	2455560,5 (30 грудня 2010)
Афелій:	4,737539 а. о.
Перигелій:	1,510301 а. о.
Велика піввісь орбіти:	3,123919 а. о.
Ексцентриситет орбіти:	0,516537
Період обертання:	5,52 a
Нахил орбіти:	10,5224°
Фізичні характеристики
Розміри:	7,6×4,9 км
Маса:	7,2×1013 до 7,9×1013 кг
Альбедо:	0,05 ± 0,02[2][1]
Видимий блиск:	9,5

Відкриття і орбітальна історія

Під час виявлення період обертання комети навколо Сонця становив 5,65 року. Однак комета внаслідок проходів поблизу Юпітера під впливом його гравітації неодноразово змінювала орбіту. Відповідно, змінювався і період обертання. В даний час він становить 5,52  року^[3].

Характеристики

Фотографія комети в штучних кольорах, зроблена за допомогою телескопа з активною оптикою (New Technology Telescope) в ESO 4 травня 2005 року.

Розмір ядра комети становить 14 × 4  км (вимірювання виконано космічним телескопом «Габбл» у видимому світлі і космічним телескопом «Спітцер» в інфрачервоному світлі). Відповідно до вимірів, альбедо комети становить всього 4 %, а період обертання дорівнює двом добам. 14 червня 2005 року з космічного орбітального телескопа «Габбл» було зроблено фотографію викиду речовини (аномальний кометний хвіст) з ядра комети в напрямку Сонця, причому «рукав» викиду розтягнувся більше ніж на 2000  км. Вчені припускають, що в міру наближення до Сонця під дією сонячного тепла на поверхні семикілометрового ядра комети могла утворитися тріщина, з якої почали вириватися пил і гази. Не виключається й версія про те, що це тепло якраз, навпаки, розігріло стиснуті під крижаною поверхнею ядра гази і пил і вони прорвали верхню крижану коросту. Мабуть, цей шлейф довго не протримається. Однак це спостереження жодним чином не торкнулося місії Deep Impact, яку було виконано як і було заплановано.

За даними космічного телескопа XMM-Newton, комета є джерелом слабкого рентгенівського випромінювання.

Зближення з космічними апаратами

Deep Impact

Фотографія наслідків зіткнення імпактора з ядром комети^[4]

4 липня 2005 року о 8:52 за київським часом увінчалася успіхом місія NASA під назвою Deep Impact, яка передбачала зіткнення з кометою 370-кілограмового снаряда, так званого імпактора. Згідно з підрахунками, при влучанні його швидкість становила 10,6  км/с. Енергію удару можна порівняти з тією, яка виділилася б при вибуху 5  тонн тротилу. Зіткнення сталося на відстані 133  млн км від Землі. На сайтах NASA можна знайти фотографії цього зіткнення^[5][6].

Внаслідок зіткнення виділилося відносно мало води і багато пилу. Це говорить про те, що комета — далеко не «брила льоду». У викиді також було виявлено вуглекислий газ і органічні сполуки.

Дослідження космічного апарата Стардаст

14 лютого 2011 року поблизу ядра комети 9P/Темпеля пролетів КА «Стардаст» (Stardust) і зняв зміни на поверхні комети, спричинені влучанням у неї імпактора.