Конгрегація надзвичайних церковних справ

Конгрегація надзвичайних церковних справ, Секція відносин з іншими державами Святого Престолу (лат. Congregatio pro negotiis ecclesiasticis extraordinariis) — орган в межах Римської курії, відповідальний за вирішення питань, що стосуються відносин з цивільними урядами. Входить до складу Державного секретаріату Ватикану з 1909 року.

Конгрегація надзвичайних церковних справ
Congregatio pro negotiis ecclesiasticis extraordinariis
Загальна інформація
Країна	Ватикан
Дата створення	1814 р. завдяки Пію VII
Дата скасування	1 березня 1989 р. Іоанном Павлом II
Замінено на	Державний секретаріат Святого Престолу
Штаб-квартира	м. Рим
vatican.va

Історія

Походить цей орган від часу діяльності Congregatio super negotiis ecclesiasticis extraordinariis Regni Galliarum (Конгрегація з надзвичайних церковних справ Французького королівства), яку Папа Пій VI створив 28 травня 1793 р. для вирішення проблем, що виникають у Церкви після подій французької революції. Після падіння Наполеона Папа Пій VII надав цьому органу компетенцію для ведення переговорів з усіма урядами з церковних питань, що перейменував у Congregatio extraordinaria praeposita negotiis ecclesiasticis orbis catholici (надзвичайна конгрегація, що відповідає за церковні справи католицького світу). За часів Папи Римського Лева XIII назва органу була скорочена до Congregatio pro negotiis ecclesiasticis extraordinariis (Конгрегація з надзвичайних церковних справ), що залишилася після того, як Папа Пій X у 1909 р. ввів її до складу Державного секретаріату^[1].

Що було внесене до Кодексу канонічного права 1917 р., де описувався Державний секретаріат з трьома секціями, першою з яких була ця конгрегація. Канцелярія Державного секретаріату, яку очолює Державний секретар з числа кардиналів, складається з трьох секцій:

1. Перша секція, очолювана секретарем Конгрегації з надзвичайних церковних справ, займається питаннями, які повинні бути передані їй відповідно до канону № 255, залишаючи інші питання конкретним Конгрегаціям відповідно до їх різного характеру;

2. Друга секція, яку очолює заступник (заступник Державного секретаря), займається звичайними справами;

3. Третя секція, яку очолює канцлер Апостольських записів, займається відправленням записок^[2].

У своєму каноні № 255 цей Кодекс визначав сферу компетенції Конгрегації як зведення або поділ єпархій та призначення єпископів, де брали участь цивільні уряди у переговорах, та інші питання, які Папа може довірити Конгрегації, особливо ті справи, що пов'язані з цивільним законодавством, а також угоди та конкордати Святого Престолу з різними державами^[3]. Кардинал-державний секретар одночасно був префектом Конгрегації з надзвичайних церковних справ, а секретар був еквівалентним звичайному секретареві з питань відносин з іншими державами.

Апостольською конституцією «Regimini Ecclesiae Universae^[en]» від 15 серпня 1967 р. Папа Павло VI, дотримуючись рекомендацій Другого Ватиканського Собору, реорганізував Державний секретаріат, що вплинуло на діяльність Канцелярії Апостольських записок. Він створив Першу секцію як орган, відмінний від Державного секретаріату, хоча і тісно пов'язаний, і назвав його «Радою з громадських справ Церкви». 28 червня 1988 р. Папа Римський Іоанн Павло II видав Апостольську конституцію «Pastor Bonus», зробивши цей орган з назвою «Секція зв'язків з державами» другою з двох секцій Державного секретаріату, f перша — Секція загальних Справ^[1].

Компетенція

Статті № 45–47 в Pastor Bonus вказують на особливу задачу Секції з питань відносин з державами, щодо спілкування з главами урядів. Сфера її компетенції включає сприяння дипломатичним та іншим відносинам з державами та іншими суб'єктами міжнародного публічного права, такими як Організація Об'єднаних Націй та Європейський Союз, вирішення питань, що становлять спільний інтерес для них та для Святого Престолу за допомогою таких засобів, як конкордати та подібні угоди, поважаючи погляди зацікавлених єпископських конференцій. Вони представляють Святий Престол у міжнародних організаціях та конференціях. Якщо з урядами укладені домовленості про призначення єпископів та визначення єпархій, він здійснює необхідні заходи в консультації з Конгрегацією, яка має загальну компетенцію з таких питань у відповідній країні (як правило, мова йде про Конгрегацію єпископів)^[4].

Склад

З самого початку цей орган був переданий під головування кардинала державного секретаря. За його розпорядженням його очолює секретар з питань відносин з державами, якому допомагає персонал, до складу якого входить заступник міністра з питань відносин з державами.

Нинішнім секретарем з питань відносин з державами є архієпископ Пол Річард Галлахер, а нинішнім заступником секретаря — монсеньйор Мирослав Станіслав Ваховський^[pl].

Список секретарів Ради з публічних справ Церкви та секретарів з питань відносин з державами

Перебування на посаді	Чинний	Примітки
7 лютого 1953 – 26 червня 1967	Антоніо Саморе[en]	призначений префектом Священної Конгрегації для сакраментальної дисципліни
15 серпня 1967 – 28 квітня 1979	Агостіно Казаролі	призначений державним секретарем
4 травня 1979 – 1 березня 1988	Ахіле Сільвестріні[en]	призначений префектом Апостольської Сигнатури
1 березня 1986 – 1 грудня 1990	Анджело Содано	призначений державним секретарем Його Святості, згодом став деканом Кардинальської колегії
1 грудня 1990 – 6 жовтня 2003	Жан-Луї Тауран	призначений архіваріусом Святої Римської Церкви, згодом став президентом Папської ради з питань міжрелігійного діалогу та камергером Святої Римської Церкви
7 жовтня 2003 – 15 вересня 2006	Джованні Лайоло	призначений президентом Папської комісії для держави Ватикан
15 вересня 2006 – 8 листопада 2014	Домінік Мамберті	призначений префектом Апостольської Сигнатури
8 листопада 2014 –	Пол Річард Галлахер	чинний

Список підсекретарів з питань відносин з державами

Перебування на посаді	Діючий	Примітки
1989 – 1 грудня 1990	Жан-Луї Тауран	призначений секретарем відносин з державами
1992 – 16 грудня 1995	Клаудіо Марія Челлі	призначений секретарем Адміністрації спадщини Апостольського Престолу
16 грудня 1995 – 30 жовтня 2002	Челестіно Мільоре[en]	призначений постійним спостерігачем Святого Престолу при ООН
30 жовтня 2002 – 17 серпня 2009	П'єтро Паролін	призначений на нунція у Венесуелі, згодом став кардиналом-державним секретарем
17 серпня 2009 – 22 лютого 2013	Еторе Балестреро[en]	призначений на нунція у Колумбії
22 лютого 2013 – 3 вересня 2019	Антуан Камільєрі[en]	призначений на нунція в Ефіопію
24 жовтня 2019 –	Мирослав Станіслав Ваховський[pl]	чинний