Кондак (піснеспів)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кондак.

Ко́ндак (грец. κοντάκιον — «короткий») — первісно назва сувоїв пергаменту, на яких записували християнські церковні піснеспіви, згодом — самі піснеспіви, в яких стисло викладали опис церковного свята або найважливіші моменти діянь святого.

Ікона Святого Романа Солодкоспівця, що співає кондак (1649, Малорита, Білорусь).

Церковні перекази пов'язують виникнення кондаку з іменем Романа Солодкоспівця (VI ст.), якому вві сні явилася Богоматір з таким сувоєм, після чого він створив «Акафіст до Пресвятої Богородиці», в якому чергуються кондаки й ікоси.

Стародавні кондаки — багатострофні (близько 20—30 строф) поеми. Строфи об'єднувалися єдиним рефреном та єдиним метричним складанням, заснованим на ізосилабізмі. Перша строфа була вступом, остання — узагальненням повчального характеру. Строфи читав канонарх, рефрен співав народ. З VIII століття кондак як жанр витісняється каноном. Число строф кондака скорочується.

У пізнішому православному богослужбовому ужитку збереглися дві строфи, звані кондаком та ікосом, які читаються або співаються після шостої пісні канону. Цей же кондак читається на годинах (часах). Виняток становить (зберігся повним) кондак, який співається і читається при відспівуванні священника або архієрея.

Кондаком також називаються менші за обсягом (на відміну від ікосів) строфи акафіста.

Статут про спів тропарів та кондаків міститься в Типіконі (глава 52, а також глави 23, 4, 5, 12, 13, 15).

Див. також

• Православний молитвослов

Джерела та література

• П. В. Голобуцький, О. В. Зорька. Кондак та ікос [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 16. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Вениамин (Краснопевков-Румовский) Новая Скрижаль часть 2. глава 4. § 19. Кондак стр. 78 [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Полный церковнославянский словарь (Протоиерей Г.Дьяченко) стр. 261 (рос.)

Жулковський Б. Є. Семітсько-сирійсько-грецький кондак і києво-руський кондакарний спів у західноєвропейській та американській візантиністиці й палеославістиці / Б. Є. Жулковський // Рукописна та книжкова спадщина України. — 2022. — Вип. 28. — С. 404—420. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rks_2022_28_24.

Посилання

• Піснеспів // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 228-229
• Кондак; Піснеспів // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Кондак [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 701. — 1000 екз.
• Кондак // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 513.
• Кондак // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 267. — 634 с.
• «Кондак», Православная энциклопедия «Древо» [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)