Кононенко Тарас Петрович

Тарас Петрович Кононе́нко (нар. 3 грудня 1964, Київ) — український філософ; доктор філософських наук з 2012 року^[1]. Син літературознавця Петра Кононенка.

Кононенко Тарас Петрович
Народився	3 грудня 1964(1964-12-03) (60 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	філософ, викладач університету
Alma mater	філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1989)
Заклад	КДУ імені Тараса Шевченка Науково-дослідний інститут українознавства МОН України
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	доктор філософських наук (2011)
Батько	Кононенко Петро Петрович
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Кононенко.

Біографія

Народився 3 грудня 1964 року в місті Києві (нині Україна). 1989 року закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка; у 1992 році — аспірантуру кафедри історії філософії^[1].

З 1992 року у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка обіймав посаду асистента кафедри історії філософії, згодом кафедри теорії та історії філософії. 1993 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Історико-філософська концепція Володимира Соловйова». З 1998 року — доцент кафедри історії філософії^[1].

Протягом 2004—2012 років обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України. 2012 року захистив докторську дисертацію на тему «Українознавчі виміри філософської спадщини Григорія Сковороди. Розвиток методології науки»^[1].

З 2013 року — доцент кафедри історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка; з 2015 року виконує обов'язки завідувача кафедри історії філософії. Читає курси: «Нова філософія XVI—XVIII століть»; «Київська філософська традиція»; спецкурс «Філософія Нового часу: традиції і сучасність»^[1].

Науковий доробок

Наукові дослідження у сфері історії філосо­фії, методології історико-філоського піз­нання та гуманітарних наук, украї­нознавства, української філософії, історії, літератури та культури. Автор понад 140 наукових та навчально-методичних публікацій^[1], зокрема:

• Освіта ХХІ століття: філософія родинності (2001, у співавторстві);
• Український етнос: ґенеза і пер­спективи (2002, у співавторстві);
• Укра­їн­ська освіта у світовому часопросторі (2007, у співавторстві);
• Народно-звичаєві обрії філософії Григорія Сковороди: Вступ до методології українознавства (2008);
• Українознавство ХХІ століття: проблеми мето­­дології і шляхи розв'язання // Збірка наукових праць НДІ українознавства. Том 23, (2009, у співавторстві);
• Україносяжне світовідчуття та світорозуміння як філософське дже­­рело творчості та самоідентифікації особистості: Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Тарас Шевченко // Збірка наукових праць НДІ українознавства. Том 24 (2009);
• Боже­­ственна симфонія Григорія Сковоро­ди: Українознавчі виміри філоської спадщини (2010).

Брав участь в укладанні «Підручника з історії філософії» (Київ, 2002), словника «Історія філософії» (Київ, 2005), підручника «Історія філософії» (Київ, 2007; 2010; Ужгорож, 2010).

Відзнаки

• Нагрудний знак «Відмінник освіти України» (2005);
• Нагрудний знак «За наукові досягнення» (2007);
• Нагрудний знак «Петро Могила» (2008)^[1].