Вулиця Консульська (Бердянськ)

Вулиця Консульська — історично перша вулиця міста Бердянськ. Саме з неї почалася розбудова міста. Розпочинається від Західного проспекту і закінчується Східним проспектом. До вулиці прилучаються: Західний проспект, вулиця Захисників України, вулиця Центральна, вулиця Богуславського, Східний проспект. Перетинають вулицю: проспект Праці і Азовський проспект. Протяжність — 1,9 км.

Вулиця Консульська  Україна
Вид на вулицю Консульську біля колишнього заводу «Першотравневий».
Населений пункт	Бердянськ
Район	Центр
Історичні відомості
Назва на честь	консул
Колишні назви	Воронцовська (до 28 липня 1921) Комунарів (до 18 лютого 2016)
Дата початку забудови	сер. XIX ст.
Загальні відомості
Протяжність	1,9 км
Координати початку	46°45′39″ пн. ш. 36°46′43″ сх. д.
Координати	46°45′37″ пн. ш. 36°47′25″ сх. д.
Координати кінця	46°45′34″ пн. ш. 36°48′14″ сх. д.
Поштові індекси	71100, 71118
Номери телефонів	06153
Транспорт
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r4138001 ·R
Мапа
Вулиця Консульська у Вікісховищі

Історія

Воронцовська вулиця в Бердянську була першою, розташованою біля підніжжя Середньої гори. Так вдячні жителі міста віддали данину поваги графу М. С. Воронцову, як засновнику Бердянська. Ця подія відбулася в 1842 році.

На Воронцовській розташовувалося безліч підприємств, магазинів, торгових лавок: магазин з продажу автомобілів «Скалабріні і Греглія», «Бублики» Е. Кацнельсона, "Торговий дім «Вдова Матіас і сини», магазин І. Певзнера «Колісної торгівлі», «Лісовий склад» О. Феттера, меблевий магазин Деккера, цементно-бетонний завод «Прогрес», шпагатна фабрика «Гінтер і Ко». Також на першій вулиці міста були і міська лікарня, пологовий притулок — кам'яні будинки, що стояли практично з 50-х років XIX століття. Вони розташовувалися з правого боку Консульської вулиці, до її перетину з вулицею Захисників України. Знаходилася на Воронцовській і 2-а поліцейська дільниця. Згідно довіднику «Весь Бердянськ и його повіт» за 1911 рік, приставом дільниці був Каптьолкін Михайло Дмитрович, помічником пристава  — не маючий чин Спірін Петро Іванович.

Одною з перших споруд в місті був будинок № 1, розташований на перетині із Західним проспектом, в якому зараз ветеринарна лікарня та лабораторія. Першим власником будинків № 1 і 3 був купець другої гільдії Єгор Мітровіч, наближена людина до графа Воронцова^[1], потім вони належали місцевому торговцю борошном Л. Копілевичу. На місці п'ятиповерхового будинку № 2, в 50-60-ті роки XX століття, був молокозавод, а поруч — цукерна фабрика. Власником будинку № 5 був місцевий єврей Голобородько.

В 1937 році в будинку № 8, який складається з двох будівель, було розміщено близько 200 евакуйованих дітей з Іспанії^[2]. Зараз тут Інститут рибного господарства та екології моря, а в радянські часи — це був дитячий садочок Бердянського державного заводу скловолокна. В будинку № 9 проживав відомий колекціонер-філокартист Олександр Мойсейович Ломоносов. У будинку № 13 до цих пір видно закладену арку. Колись це були склади торговця селянськими товарами Туршу. Будівля № 14 — це Бердянська трикотажна фабрика, яка працює тут ще з 1943 року, а нова будівля фабрики була збудована 1958 року.

Іноземці, відкриваючи консульства, розміщували їх контори на Воронцовській вулиці. Тут знаходилося французьке консульство, в будинку № 16, де проживав консул Іван Францевич Бонне зі своїм братом — нині в цій будівлі Бердянський шкірно-венерологічний диспансер. Австро-угорське консульство (віце-консул Ромелло Лаврентійович Тубіно) було в будівлі, де пізніше розташовувалася повітова землевпідрядна комісія і повітова з військової повинності присутності, про що свідчить довідник «Весь Бердянськ і його повіт» видання 1911 року. Зараз це територія речового ринку «Привоз», який в радянські часи був тваринним.

На жаль, не зберігся до нашого часу будинок італійського консульського агента Енріко Михайловича Даллорсо, який знаходився на розі нинішнього проспекту Праці і вулиці Консульської. Тут також проживав і брат Енріко — Маріо, який займався в Бердянську закупівлею зерна для Італії. Маріо Даллорсо був одружений з Лідією Баточенко, дочкою Макара Володимировича Баточенка, який мав у місті збройовий магазин. Домоволодіння Даллорсо займало підгірну частину. На його території росло безліч фруктових дерев, у дворі був басейн, де плавали білі та чорні лебеді. Зберігся лише амбар, що належав родині Даллорсо. У 80-х роках минулого століття його знесли. Зараз на цьому місці знаходиться міська дитяча поліклініка. Будинок № 18 належав Віб'є. Не зберігся до нашого часу будинок сім'ї Стампа — бердянських греків, викладачів народних училищ.

Будинок № 23 належав полковнику Антоновичу, саме з його нерухомості почалася розбудова медичного містечка. В 60-х роках XIX століття, полковник заповів місту два своїх будинки, а місцева влада передала їх під місцеву лікарню. Будинком № 24 володів господар винного магазину Морфіно. У наш час частина будівля втратила свій первісний вигляд, зберігся тільки вхід і частина стіни. Непоказна будівля, де сьогодні магазин, раніше належала прикажчику по зернохлібу Чубарю.

У будинку № 51 проживала сім'я міського голови Івана Федоровича Матіаса, в 60-ті роки XX століття в будинку був дитячий садок. На жаль, в наш час будівля втратила свій первісний вигляд. Будинок № 52 належав Волковицькому, торговцю вугіллям. Але після революції дім націоналізували. В 50-60-ті роки XX століття в будівлі був піонерський табір заводу «Першотравневий». В 70-ті роки XX століття в будинку відкрили дитячий садочок № 14 «Ягідка» «Першотравневого» заводу, до 90-х років — морська школа. Зараз тут магазин господарських товарів.

На перехресті вулиці Консульської і проспекту Азовського в XIX столітті знаходилися амбари. В 30-ті роки XX століття до них переселилися розкулачені сім'ї мешканців прилеглих сіл. У будинку № 72 проживала сім'я Деккера, тут же знаходилися магазин і майстерня з виготовлення меблів. Господарем будинку № 100 був Людвіг Давидович Феттер, власник пивоварного заводу, який випускав шість сортів пива (пізніше — винзавод), лісопильного і цегляного заводу. Його син, Отто, мешкав у будинку під № 80.

Після перетину з Азовським проспектом, по лівій стороні Консульської вулиці знаходився завод «Матіаса», який виробляв сільськогосподарську техніку, належав він зросійщеному німцю Івану Матіасу. Далі по цій же лівій стороні, знаходилися склади і майстерні по збірці і ремонту сільськогосподарських знарядь. Належали вони англійській фірмі «Клейтон», а в 1876 році їх викупив Джон Грівз. В 1883 році на прилеглому схилі гори Грієвз організував завод з виробництва сільськогосподарського обладнання. Тут же неподалік Грівз побудував для сім'ї та компаньйонів будинки, будинок родини Грівза зберігся до наших днів. Будівля колишнього заводоуправління знаходиться на розі з вулицею Богуславського^[3][4]. Зараз від заводу лишилися руїни і покинуті будівлі.

28 липня 1921 року вулицю було перейменовано — на вулицю Комунарів, таку назву вона отримала тому, що там був сконцентрований колективний комунальний збір робітників^[5]. В 1920 році в'язницю було перенесено до кварталу між горою і Консульською вулицею і названо ДОПР — акронім з рос. «Дом общественно-принудительных работ». Він проіснував там до 1925 року. В 1943-1947 рр. в будівлі колишньої в'язниці було створено фільтраційну в'язницю МДБ.

18 лютого 2016 року за законом про декомунізацію, згідно з рішенням Бердянської міської ради, вулицю було перейменовано на Консульську^[6].

Об'єкти

• буд. 1А — Бердянська районна державна лікарня ветеринарної медицини (раніше — будинок купця Мітровіча, сер. XIX ст.)
• буд. 8 — Інститут рибного господарства та екології моря (сер. XIX ст.)
• буд. 14 — Бердянська трикотажна фабрика (1958 рік)
• буд. 14/2 — Міський центр зайнятості
• буд. 16/1 — Бердянський шкірно-венерологічний диспансер (раніше — будинок французького консула Бонне, сер. XIX ст.)
• буд. 23 — Бердянська міська лікарня (раніше — будинок полковника Антоновича, сер. XIX ст.)
• буд. 23Л — Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
• буд. 23М — Храм Святителя Луки Кримського
• буд. 31 — Бердянська дитяча полікліника
• буд. 57А — Ринок «Привоз»
• буд. 64 — Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
• буд. 65М — Відділення банку «Ощадбанк»
• буд. 67 — Оптовий продуктовий ринок
• буд. 75З — Торговий центр «Амстор»
• буд. 80 — Територіальний центр соціального забезпечення пенсіонерів (раніше — будинок Отто Феттера, кін. XIX ст.)

Галерея

• 
  Житловий будинок № 1 Мітровіча. Зараз — ветеринарна клініка (сер. XIX ст.).
• 
  Житловий будинок № 3 купця Єгора Мітровіча. Зараз — ветеринарна лабораторія (сер. XIX ст.).
• 
  Житловий будинок №4 (сер. XIX ст.).
• 
  Житловий будинок № 5 Голобородька (сер. XIX ст.
• 
  Житловий будинок № 8. Зараз — Інститут рибного господарства та екології (сер. XIX ст.).
• 
  Житловий будинок №18 Віб'є (сер. XIX ст.).
• 
  Житловий будинок № 23 полковника Антоновича. Зараз — амбулаторія (сер. XIX ст.).
• 
  Житловий будинок № 52 Волковицького. Зараз — магазин (кін. XIX ст.).
• 
  Стела біля колишнього заводу "Першотравневий".
• 
  Будинок №75 (кін. XIX ст.).