Корнило Яворівський

Корни́ло Не́сторович Яворі́вський (нар. 1898 року, м. Львів — пом. 1975 року, м. Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — український громадський діяч, викладач іноземних мов, поліглот, перекладач. Рідний брат Євгена Яворівського^[1]. Старшина УГА^[2].

Корнило Яворівський
Народився	1898  Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер	1975  Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна	Польська Республіка  США
Діяльність	військовослужбовець, громадський діяч, викладач університету
Знання мов	українська, англійська, італійська, німецька, польська, французька, іспанська, російська, румунська і угорська
Заклад	ЛДУ імені Івана Франка
Брати, сестри	Яворівський Євген

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яворівський.

Біографія

Народився 1898 року у Львові, в сім'ї викладача латинської і грецької філософії, письменника і політичного діяча Нестора Яворівського (Яворовського). Закінчив Коломийську гімназію; у 1916—1917 роках — хорунжий австро-угорського війська. В 1917 році потрапив до італійського полону, де перебував до 1919 року^[3]. У 1919—1921 рр. разом з братом перебував у лавах Української галицької армії.

З 1921 до 1924 років навчався в Українському університеті у Львові, після закінчення викладав іноземні мови приватно та в українських гімназіях Яворова (1925—1926 р.р.) і філії Академічної гімназії у Львові (1935—1939 р.р.)^[3]. Особисто навчав англійської патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого^[1].

До 1939 року працював у «Пресовому концерні Івана Тиктора»^[4], у 1940—41 роках працював у науковій бібліотеці та викладав англійську мову при відділі аспірантури Львівського університету. Володів англійською, італійською, німецькою, польською, французькою, також іспанською, російською, румунською та угорською мовами^[3].

Входив до складу редакції підпільної радіостанції «Самостійна Україна» («Афродита»), яка вела щоденно низку радіопередач українською, російською, французькою та англійською мовами^[5][6], зокрема разом з Богданом Галайчуком займався підготовкою іншомовних текстів^[7].

Після викриття і знищення солдатами НКВС криївки з радіоапаратурою, емігрував: спочатку виїхав до Німеччини, а згодом до США^[1].

Помер 1975 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія^[2].

Перед смертю Корнило Яворівський встиг передати оригінал протоколу з процесу над Мироном Тарнавським, якого судили у 1919 році за те, що він пішов на підписання угоди із Добровольчою армією російського генерала Денікіна. Цей документ, а також інші важливі архівні документи Української галицької армії, зберігалися у його сімейному архіві понад 50 років. Усі ці матеріали згодом стали основою для книги «Процес генерала Мирона Тарнавського», яку власним коштом у 1976 році опублікував Дмитро Микитюк^[2].

Вибрані переклади і статті

• Іван Бравн. Її послідні гроші / Пер. з англ. Корнило Яворівський // Новий час. — 1929. — Ч. 112
• Фредерік Буте. Помилка справедливості / Пер. Корнило Яворівський // Новий час. — 1930. — Ч. 21
• Корнило Яворівський. Як учитися чужих мов // Новий час. — 1930. — Ч. 97

Деякі свої праці Корнило Яворівський також публікував у часописі «Новий час» під криптонімами «К. Яв.», «Корнило Яв.»^[8].