Корнілов Павло Денисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корнілов.

Павло Денисович Корнілов (29 травня (11 червня) 1912, с. Амур — 22 липня 1946, Москва) — радянський футболіст, нападник. Перший футболіст, що виступав за київське «Динамо» та московський «Спартак». Володів високими швидкісними якостями, стрімким стартовим ривком, потужним ударом. Стрункий, широкоплечий, фізично сильний, вмів тримати в напрузі захист суперників, діяв просто, але ефективно.

Павло Корнілов
Особисті дані
Повне ім'я	Павло Денисович Корнілов
Народження	29 травня (11 червня) 1912(1912-06-11)
	с. Амур
Смерть	22 липня 1946(1946-07-22) (34 роки)
	Москва, СРСР
Зріст	180 см
Вага	80 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	Нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1929—1931 «з-д ім. Ворошилова» ? (?) 1932—1937 «Динамо» (Дніпропетровськ) ? (?) 1937 «Динамо» (Одеса) ? (?) 1938 «Динамо» (Київ) 11 (7) 1938—1941 «Спартак» (Москва) 64 (38) 1941—1943 «Зеніт» (Москва) ? (?) 1945 «Харчовик» (Одеса) 10 (1) 1946 «Динамо» (Кишинів) ? (?)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Народився 29 травня (11 червня) 1912 року в селищі Амур (зараз — територія Дніпра) Катеринославської губернії.

Почав грати в 1927 році в Дніпропетровську в юнацькій команді, а з 1929 року в команді заводу ім. К. Е. Ворошилова.

З 1932 року грав за дніпропетровське «Динамо», в складі якого в ході першості СРСР 1937 року оформив два гостьових хет-трики (Харків, Одеса), що до сих пір є неперевершеним показником для дніпропетровських футболістів.

У 1937–1938 році потроху пограв за київське та одеське «Динамо», після чого нападника помітив московський «Спортак», куди Корнілов перейшов у вересні 1938 року і в двох сезонах поспіль допомагав клубу виграти чемпіонат країни, а також одного разу кубок. У Москві «паву», як називали Корнілова в команді, просто обожнювали. Його фірмовий гол: кинути м'яч собі на хід (або отримати довгий пас в порожню зону), на швидкості обігнати захисників, оббігти вискочившого на зустріч воротаря, і закотити м'яч у порожні ворота. Після чого підійти до приголомшеного голкіпера, сплюнути поруч з ним і вимовити одне слово з сильним українським акцентом: «Кури»^[1].

У вищій лізі чемпіонату СРСР з урахуванням незакінченого першості 1941 провів 75 матчів і забив 45 м'ячів.

Під час війни тренувався разом з московськими «Спартаком» та «Зенітом», а також протягом 1943–1944 року тренував «Дзержинець» (Нижній Тагіл).

Після війни виступав за нижчолігові «Харчовик» (Одеса) та «Динамо» (Кишинів).

Передчасно помер 22 липня 1946 року в Москві, від наслідків важкої травми голови, отриманої поза футбольним полем.

Досягнення

• Чемпіон СРСР: 1938, 1939
• Третій призер чемпіонату СРСР: 1940
• Володар Кубка СРСР: 1939 року.
• У списку «33 найкращих футболістів СРСР»: 1939 (№ 3)