Король Віктор Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Король.

Віктор Миколайович Король (нар. 3 березня 1948(19480303), м. Чернівці) — український політик та правоохоронець. Народний депутат України III, IV, V i VIII скликань. Генерал поліції першого рангу у відставці.

Король Віктор Миколайович
Народився	3 березня 1948(1948-03-03) (77 років) Чернівці
Громадянство	Україна
Діяльність	юрист
Відомий завдяки	Народний депутат України 3-го, 4-го, 5-го, 8-го скликань
Alma mater	Академія МВС СРСР
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України
Військове звання	Генерал поліції 1-го рангу
Партія	Українська народна партія і Європейська Солідарність[4]
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений юрист України
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
3-го скликання
позапартійний	12 травня 1998	—	14 травня 2002
4-го скликання
Наша Україна	14 травня 2002	—	25 травня 2006
5-го скликання
Наша Україна	25 травня 2006	—	15 червня 2007
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Біографія

Освіта: Київська вища школа МВС СРСР (1982); Академія МВС СРСР^[ru] (1982), юрист.

1965–1967, 1969–1970 — токар Чернівецького машинобудівного заводу і об'єднання «Львівкомунтранс», м. Чернівці.

1967–1969 — служба в армії.

1970–1972 — курсант Львівської середньої спеціальної школи міліції.

1972–1980 — працював в органах карного розшуку УВС Чернівецької області.

1980–1982 — слухач Академії МВС СРСР^[ru].

1982–1993 — працював в УВС Чернівецької області.

З 1993 — начальник Головного управління карного розшуку МВС України, січень 1995 — жовтень 1996 — заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник кримінальної міліції^[5][6].

Жовтень 1996 — травень 1998 — перший заступник Голови — начальник податкової міліції Державної податкової адміністрації України^[7][8].

Політична діяльність

Довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 204 (2004–2005)^[9].

Був членом Ради НС «Наша Україна» (з березня 2005).

Вересень 2007 — кандидат в народні депутати України від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 88 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член НСНУ^[10].

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002, виборчий округ № 202, Чернівецька область. На час виборів: перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України, безпартійний. Член фракції НДП (травень — листопад 1998), позафракційний (листопад — грудень 1998), уповноважений представник СДПУ(О) (грудень 1998 — лютий 2000), член групи «Солідарність» (з лютого 2000). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (липень 1998 — лютий 2000), перший заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з лютого 2000)^[11][12].

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 202, Чернівецька область, висунутий Блоком Віктора Ющенка «Наша Україна». «За» 26,35 %, 20 суперників. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції «Наша Україна» (з травня 2002). Заступник голови Комітету з питань бюджету (з червня 2002)^[13].

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 54 в списку. На час виборів: народний депутат України, член НСНУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Перший заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з липня 2006). Склав депутатські повноваження 15 червня 2007.

У Верховній Раді України очолював дві тимчасові слідчі комісії, створені з метою дослідження резонансних питань навколо кризи і банкрутства банку «Україна»:

1. ТСК для з'ясування причин, що призвели до кризового фінансового стану Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» (2001—2002) [Архівовано 4 березня 2018 у Wayback Machine.] [Архівовано 25 червня 2017 у Wayback Machine.];
2. ТСК для з'ясування причин, що призвели до кризового фінансового стану Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», та перевірки дотримання законності при здійсненні його ліквідації (2002—2006) [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] [Архівовано 4 березня 2018 у Wayback Machine.] [Архівовано 4 березня 2018 у Wayback Machine.].

Спеціальні звання

• Спеціальне звання генерал-майора міліції (27 серпня 1994)^[14]
• Спеціальне звання генерал-лейтенанта міліції (18 серпня 1997)^[15]
• Спеціальне звання генерала поліції першого рангу у відставці (29 серпня 2016)^[16]

Державні нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (3 березня 2008) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, захист конституційних прав і свобод громадян, активну законотворчу діяльність^[17]
• Орден «За заслуги» II ст. (3 березня 2018) — за значний особистий внесок у державне будівництво, багаторічну плідну законотворчу і громадсько-політичну діяльність, високий професіоналізм та з нагоди 70-річчя від дня народження^[18]
• Орден «За заслуги» III ст. (26 червня 2006) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, утвердження конституційних прав і свобод громадян, соціально-економічний і духовний розвиток України^[19]
• Заслужений юрист України (4 жовтня 1997) — за вагомі заслуги у зміцненні законності і правопорядку, високий професіоналізм^[20]