Королівський палац Турина

Королівський палац Турина (італ. Palazzo Reale di Torino) — палац у місті Турин в Італії, резиденція Савойської династії — правителів Сардинського королівства. Закладений у XVI столітті, розширений у XVII. Охоплює палац К'яблезе^[it] та каплицю Гваріні. Внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1997 році.

Королівський палац Турина італ. Palazzo Reale di Torino
Королівський палац Турина Королівський палац Турина (Італія)
Країна	Італія[1][2]
Територіальна одиниця	Турин[1][2]
45°04′22″ пн. ш. 7°41′10″ сх. д.
Стиль	архітектура неокласицизму
Архітектор	Ascanio Vitozzid і Carlo di Castellamonted
Сучасний стан	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і національна спадщина Італіїd[2]
Сайт	ilpalazzorealeditorino.it
Королівський палац Турина у Вікісховищі

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №823-001A823 (англ.)

Історія

До XVI століття на місці королівського палацу в Турині стояв єпископський палац. Після захоплення Савойського герцогства в 1536 році Францією палац було перетворено на резиденцію віцекоролів. 1559 року савойський герцог Еммануїл Філіберт підписав мирний договір та зміг повернути власні володіння. Столицю герцогства він переніс до Турина^[3].

Еммануїл Філіберт частково розширив палац для зберігання своїх мистецьких колекцій. Його син та наступник, Карл Еммануїл I (1580—1630), у 1608 році наказав добудувати до палацу кільце ґанків, увінчаних відкритою галереєю, для святкування весіль його дочок Маргарити Савойської та Ізабелли Савойської. Віктор Амадей I під впливом дружини, дочки французького короля Генріха IV Крістіни Марії, наказав перенести герцогську резиденцію до замку Валентино на околицях Турина. У 1645 році Крістіна Марія наказала перебудувати герцогський палац як нову резиденцію п'ємонтських герцогів^[4][5].

За правління Віктора Амадея II було створено Даніелівську галерею, названу на честь митця Даніеля Зайтера, який тут писав фрески. Також переважно за його правління в 1668—1694 роках було добудовано каплицю Гваріні — каплицю, в якій зараз знаходиться Туринська плащаниця^[6].

Віктор Амадей III під впливом дружини Марії Антонії Іспанської переніс свою резиденцію до палацу Ступініджі. За Карла Еммануїла III палац було перебудовано в неокласичному стилі. Пізніше деякі будівлі палацу були реконструйовані.

Після скасування монархії в Італії в 1946 році королівський палац Турина був націоналізований на користь держави. У 1997 році палац було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під номером 823^[7].

Архітектура

Палац має чітко виражені ознаки трьох стилів: бароко, рококо та неокласицизм^[8].

Фасад палацу виражений чіткими геометричними формами. Палац має три поверхи, а з обох боків від центрального фасаду наявні два павільйони, вищі за основний фасад на один поверх.

Навколо палацу є декілька королівських садів, які прикрашають екстер'єр палацу^[9].

• 
  Центральний фасад палацу
• 
  Даніелівська галерея
• 
  Залишки давньоримського амфітеатру біля палацу
• 
  Каплиця Гваріні
• 
  Палац К'яблезе^[it]
• 
  Королівські сади біля палацу

Див. також

• Каплиця Гваріні
• Ступініджі