Коропчак Степан Григорович

Степан Григорович Коропча́к (нар. 21 грудня 1926, Незабитівка — пом. 21 серпня 2000, Львів) — український живописець і графік; член Спілки художників України з 1962 року.

Степан Григорович Коропчак
Народження	21 грудня 1926(1926-12-21) Незабитівка
Смерть	21 серпня 2000(2000-08-21) (73 роки)
	Львів
Країна	Україна
Жанр	пейзаж
Навчання	Львівський інститут декоративного і прикладного мистецтва
Вчене звання
Відомі учні	Яців Роман Миронович, Коровицький Олександр Олександрович і Гринюк Леонтій Назарович
Член	Національна спілка художників України
Звання
Нагороди

Біографія

Народився 21 грудня 1926 року в селі Незабитівці (тепер село Угри Львівського району Львівської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. 1953 року закінчив Львівський інститут декоративного і прикладного мистецтва (викладачі Йосип Бок­шай, Роман Сельський, Микола Федюк, Ростислав Сильвестров). Після закінчення навчання пра­­цював у Львові — викладачем кафедри архітектури Львівської політехнки; з 1971 року — в Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва: з 1986 року — професор кафедри ака­­демічного живопису.

Жив у Львові в будинку на вулиці Тернопільській, 1а, квартира 10. Помер у Львові 21 серпня 2000 року. Похований в Уграх.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису та графіки. Серед робіт:

• «Карпатський пейзаж» (1956);
• «Церква у Криворівні» (1960);
• «Садиба» (1960);
• «Сплав лісу» (1961);
• «Електрифікація Карпат» (1961, ліногравюра);
• «Маркіян Шаш­­кевич» (1961);
• «Фортеця у Су­­даку» (1962);
• «Колгоспний пастух» (1963);
• «Чабан» (1963, ліногравюра);
• «Шахта в Червонограді» (1964);
• «Крим­сь­кий пейзаж» (1966);
• «Сонячний день» (1966);
• «Народний майстер УРСР Ю. Корпанюк» (1967);
• «Бесіда В. І. Леніна з польськими селянами» (1967, ліногравюра);
• «Хата Лесі Українки в Колодяжному» (1967);
• «Гомін Карпат» (1968);
• «Різьбяр» (1968, ліногравюра);
• «Ра­­нок у Космачі» (1970);
• «Кам'янець-Подільсь­кий» (1970);
• «На полонині» (1971);
• «На Прикарпатті» (1972);
• «Нове село Калачава на Закарпатті» (1973);
• «Соняш­ник» (1973);
• «Легінь із Криво­рівні» (1974);
• «Вечір у Криму» (1975);
• «Соняшники на Черкащині» (1976);
• «Гурзуф» (1977);
• «Замок у Свіржі» (1977);
• «Колгоспна сіножать у Кар­па­тах» (1978);
• «Косарі на Гуцульщині» (1979);
• «Ранковий Львів» (1980);
• «У свят­­ковий день» (1982);
• «Індустріальний пей­­заж» (1983);
• «Дівчина вишиває» (1987);
• «Чо­­ловік у гуцульському одязі» (1987);
• «Ужоцький перевал» (1988);
• «Троянди» (1989);
• «Церква св. Миколая у Львові» (1989);
• «Аркан» (1990);
• серія «Пам'ятки архітектури Львова» (1990—1991);
• «Звуки трембіти» (1991);
• «Гірські вітри» (1991);
• «Відродження» (1993);
• «Гуцульсь­кий пейзаж» (1993);
• «Собор» (1994).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1972 року. Персональні виставки відбулися у Львові 1961 року (разом з Еммануїлом Миськом) та у 1984 році.

Деякі твори художника збе­­рігаються у Національному музеї та галереї мистецтв у Львові, Тернопільському крає­знавчому музеї.

Також автор статей:

• «Особливості пейзажного жанру в творчості Яна Станіславського» // «Збірник матеріалів 12-ї нау­­ко­вої конференції Львівсь­ко­го інституту прикладного та деко­ра­тивного мистецтва» (Львів, 1975);
• «Світло і колір в картині» // «Збір­­ник матеріалів конференції, при­­свяченої 25-річчю Львівського інституту прикладного та декора­тивного мистецтва» (Львів, 1975);
• «Дорога до мистецтва» // «Віс­ник Львівської академії мистецтв» (1997, випуск 7; 1998, випуск 9).

Відзнаки

• Медаль «За відвагу» (17 листопада 1972)^[1];
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1990 року.