Корчева Зоя Григорівна

Зоя Григорівна Корчева (нар. 1 липня 1922, Дебальцеве — пом. 11 грудня 2005, Харків) — радянська й українська вчена — правознавиця, кандидатка юридичних наук (1963), професорка (1995), професорка кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (1995—2003), фахівчиня в галузі порушень безпеки руху та експлуатації транспорту. Учасниця Німецько-радянської війни.

Корчева Зоя Григорівна
Народилася	1 червня 1922(1922-06-01)  Дебальцеве, Бахмутський повіт, Донецька губернія, СРСР
Померла	11 грудня 2005(2005-12-11) (83 роки)  Харків, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	юристка
Alma mater	Харківський юридичний інститут
Заклад	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Вчене звання	професорка
Науковий ступінь	кандидатка юридичних наук
Науковий керівник	Сташис Володимир Володимирович
Нагороди

Біографія

Зоя Корчова народилася 1 липня 1922 (за іншими даними в 1924^[1]) в Дебальцеве (Донецька область України). З 1940 навчалася у Ленінградському юридичному інституті ^[2]. У 1941 році стала інструкторкою в редакції однієї з газет, а потім починаючи з того ж року працювала в польовому шпиталі. За часів Німецько-радянської війни отримала важке поранення, і як наслідок, залишилася інвалідкою. З 1943 до 1945 служила в органах військових трибуналів залізничного транспорту Червоної армії^[3].

Демобілізувавшись у 1945, продовжила здобувати вищу освіту^[2] у Харківському юридичному інституті (ХЮІ), який закінчила у 1948. Після закінчення ХЮІ стала народним суддею в Московському районі Харкова. У 1952 вступила до аспірантури ХЮІ, яку закінчила у 1956. За рік до закінчення аспірантури почала працювати на посаді асистентки на кафедрі кримінального права та процесу ХЮІ. У 1964 стала доценткою цієї кафедри. З 1995 до 2003 Зоя Григорівна була професоркою кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (колишній ХЮІ) ^[3], також деякий час була членкинею Ради цього ж вишу.^[2]

Зоя Григорівна Корчова померла 11 грудня 2005 року в Харкові ^[3].

Нагороди

Була нагороджена орденом Вітчизняної війни II ступеня (22 березня 1988)^[1], медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1967) і почесним знаком «Відмінник освіти України» (2007)^[2][3].

Наукова діяльність

Зоя Григорівна займалася дослідженням питань кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля і злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту^[3][4]. У 1963 році, під науковим керівництвом Володимира Сташиса, Корчева захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидатки юридичних наук за темою «Кримінальна відповідальність за порушення безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту»^[5]. У 1995 році отримала звання професорки ^[3]. Входила до складу наукової школи, що вивчає кримінальну відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності при кафедрі кримінального права ХЮІ ^[6].

Написана Корчевою дисертація стала першою працею, що досліджувала проблему застосування статей 85 Кримінального кодексу РРФСР і 77 Кримінального кодексу Української РСР (в обох кодексах — «Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту»). У роботі були досліджені причини й умови, що супутні цьому злочину, був проведений аналіз складу злочину, і запропоновані заходи щодо його попередження^[7].

Станом на 1998 рік була авторкою або співавторкою 32 наукових праць^[2]. Серед наукових праць Зої Корчевій найважливішими були: конспект лекцій «Відповідальність за транспортні злочини (ст. 77 КК УРСР)» (1965/66)^[8], «Відповідальність за транспортні злочини (ст. 77 КК УРСР)» (1982), практичний посібник «Радянське законодавство про релігійні культи» (1985, у співавторстві) і підручник «Кримінальне право. Особлива частина» (у співавторстві)^[3].