Коршун Юрій Васильович

Ко́ршун Ю́рій (Гео́ргій) Васи́льович (нар. 1873(1873), Орел, Російська імперія — пом. 8 серпня 1951, Харків, УРСР) — український хімік, дослідник пірольних сполук, викладач Харківського і Таврійського університетів, Гірничого інституту в Дніпропетровську і Харківського фармацевтичного інституту.

Коршун Юрій Васильович
Народився	15 (27) березня 1873  Орел, Російська імперія
Помер	8 серпня 1951(1951-08-08) (78 років)  Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	Імператорський Харківський університет (1893)
Науковий ступінь	доктор хімічних наук (1923)
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
У шлюбі з	Ролл Клара Володимирівна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Коршун (значення).

Біографія

Народився у 1873 році у дворянській сім'ї, був сином військовослужбовця. По закінченні гімназії у 1893 році навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Харківського університету. Здобувши вищу освіту, залишився працювати в лабораторії неорганічної хімії.

Склавши магістерські іспити, у 1903 році Коршун здобув право викладати курс органічної хімії у статусі приват-доцента. Згодом його направили на стажування за кордон, де він працював під керівництвом німецького хіміка Вільгельма Оствальда та італійського фотохіміка Джакомо Чамічана. У 1908 році Коршун захистив докторську дисертацію, був професором кафедри технічної хімії Харківського університету. У Харкові вчений працював до 1921 року.

У 1920 році Коршун переїхав до Криму та обійняв посаду професора Таврійського університету. Там він викладав на фізико-математичному, агрономічному та медичному факультетах — читав курси органічної та неорганічної хімії, фармації і фармакогнозії. Наприкінці 1920 його заарештовує Кримська ЧК, але завдяки заступництву Володимира Вернадського Коршуна відпускають.

На початку 1922 року науковець переїжджає до Дніпропетровська, де до 1930 року викладає у Гірничому інституті. Згодом Коршун повертається до Харкова: працює у Вуглехімічному інституті, у Фармацевтичному і Поліграфічному інститутах. Восени 1936-го переходить до Харківського хіміко-технологічного інституту, в якому і лишається до кінця життя, — спочатку викладаючи на кафедрі барвників і напівпровідників, а потім — на посаді завідувача кафедри неорганічної хімії.

Наукова діяльність

Основна частина наукової діяльності Коршуна стосувалася хімії піролу. На цю тему написав близько півсотні праць, серед яких виділялася монографія «Методы получения пирролла и его производных» (1907). Вивчення сполук він проводив із залученням піонерських методів: електронної спектроскопії, рефрактометрії, калориметрії тощо.

Видав навчальні посібники:

• «Некоторые химические процессы в лабораториях и живых организмах» (1910)
• «Курс общей химии», ч.1 (1912)
• «Основные законы химии» (1923)
• «Курс органической химии», ч.1 (1932)
• «Физико-химические основы качественного анализа» (1932)

Брав участь у діяльності Всесоюзного хімічного товариства ім. Менделєєва. Нагороджений орденом Червоної Зірки.

Джерела

• Мчедлов-Петросян Н. О. Юрий-Георгий Васильевич Коршун (к 130-летию со дня рождения) // Вестник Харьковского национального университета. Серия «Химия». — 2003. — Вип. 10 (33). — № 596. — С. 230—231. — ISSN 2220-6396. Архівовано з джерела 17 листопада 2016. Процитовано 18 жовтня 2015. (рос.)
• Вернадський В. І. Листування з українськими вченими // Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. — К., 2012. — Т. 2, Кн. 2: Листування Д—Я, ч.1: Листування Д—Н. — С. 262. — ISBN 978-966-02-6600-1.