Костинський Сергій Костянтинович

Сергій Костянтинович Костинський (рос. Сергей Константинович Костинский; 12 серпня 1867 — 22 серпня 1936) — російський і радянський астроном, член-кореспондент АН Росії та СРСР (1915).

Костинський Сергій Костянтинович
Народився	12 серпня 1867(1867-08-12)  Москва, Російська імперія[1]
Помер	22 серпня 1936(1936-08-22)[1] (69 років)  Ленінград, РСФРР, СРСР
Поховання	кладовище Пулковської обсерваторіїd
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	астроном
Галузь	астрономія
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Бредіхін Федір Олександрович
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Членство	Академія наук СРСР і Петербурзька академія наук
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костинський.

Біографія

Народився в Москві. У 1890 закінчив Московський університет. З 1894 працював у Пулковській обсерваторії. Брав участь у ряді експедицій, в тому числі на Нову Землю для спостереження повного сонячного затемнення (1896), на Шпіцберген для вимірювання дуги земного меридіана (1899-1901). У 1920-і роки був професором Петроградського університету.

Основні наукові праці присвячені фотографічній астрометрії. Один з основоположників астрофотографії і фотографічної астрометрії в Росії. Зібрав величезну колекцію фотографій неба (зокрема, отриманих на так званому нормальному астрографі), у тому числі фотографій окремих ділянок неба, включених до плану Каптейна. Порівняння їх з фотографіями, отриманими в Пулково згодом, дозволило скласти каталог власних рухів 18000 зірок у вибраних майданчиках Каптейна. Зібрав і обробив великий матеріал про власні рухи зірок і туманностей. Отримав фотографії супутників великих планет, зокрема такого важкого для спостережень об'єкта, як Тритон — супутник Нептуна, зібравши тим самим найцінніший матеріал для вивчення їхніх рухів. Розробляв фотографічні методи визначення зоряних паралаксів. Увів низку вдосконалень в методику астрофотографічних досліджень, вивчав різні помилки при астрофотографічних спостереженнях і вимірах знімків, вказав шляхи їхнього усунення. У 1906 виявив явище взаємодії двох сусідніх зображень тісних подвійних зірок на платівці («ефект Костинського»). Слід також відзначити роботу Костинского, присвячену дослідженням змінності широт (1893). У ній наведена формула для визначення координат полюсів Землі за зміннастю широт обсерваторій (формула Костинського).

Ім'ям Костинського названі кратер на Місяці і мала планета (3134 Костинський), відкрита Сергієм Бєлявським 5 листопада 1921 року в Сімеїзькій обсерваторії.