Костомаров Віталій Григорович

Вита́лий Григо́рьевич Костома́ров (3 січня 1930, Москва — 26 березня 2020, Москва) — радянський і російський лінгвист-русист, доктор філологічних наук (1969), професор (1971), член-кореспондент (1974), дійсний член (1985) і президент (1990—1991) Академії педагогічних наук СРСР.^[3][4]

Костомаров Віталій Григорович
рос. Костомаров Виталий Григорьевич
Народився	3 січня 1930(1930-01-03)[1]  Москва, СРСР
Помер	26 березня 2020(2020-03-26) (90 років)
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	мовознавець, русист, викладач університету
Alma mater	Філологічний факультет МДУd (1952) Московський державний лінгвістичний університет (1953)
Галузь	російська філологіяd, Лінгвокраїнознавство, мовознавство, русистика[2] і російська[2]
Заклад	Інститут російської мови ім. В. В. Виноградова РАН
Посада	ректор
Вчене звання	професор[d] і академік РАОd
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d] (1969)
Партія	КПРС
Нагороди	почесний доктор Університету Коменськогоd (26 серпня 1982)
Костомаров Віталій Григорович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костомаров.

Ініціатор створення Державного інституту російської мови ім. О. С. Пушкіна (1973), директор і перший ректор інституту, з 2001 року — президент ІРМ ім. О. С. Пушкіна.

У 1990—2003 роках — президент Міжнародної асоціації викладачів російської мови і літератури (МАПРЯЛ). Головний редактор журналу «Русская речь» (1996—2019). Заслужений діяч науки Російської Федерації (1995). Лауреат Державної премії СРСР (1979) і Премії Президента Російської Федерації (2001).^[5][6]

Біографія

Син історика, професора Академії суспільних наук при ЦК КПРС Г. Д. Костомарова (1896—1970).^[7]

Закінчив російське відділення філологічного факультету МДУ (1952, екстерном), англійське відділення перекладацького факультету Московського державного педагогічного інституту іноземних мов ім. М. Тореза (1953) і аспірантуру Інституту мовознавства АН СРСР.

Кандидат філологічних наук (1955, дисертація «Словообразование русских глаголов с инфинитивом на -ить»). Член КПРС з 1958 року. Працював перекладачем, потім викладачем і керівником кафедри російської мови ВПШ при ЦК КПРС; у 1964—1966 роках — завідувач сектором культури мови Інституту російської мови АН СРСР. З 1966 року — директор Науково-методичного центру російської мови при МДУ ім. М. В. Ломоносова.

У 1969 році на факультеті журналістики МДУ захистив докторську дисертацію «Некоторые особенности языка печати как средства массовой коммуникации.^[8] На материле современной русской газеты».

Генеральний секретар (1967—1990), президент (1990—2003), віцепрезидент МАПРЯЛ. Голова експертної ради ВАК РФ з філології та мистецтвознавства (1999—2011).

Член Президії РАО (відділення освіти та культури), входив до складу піклувальної ради Міжрегіонального суспільного фонду «Центр розвитку міжособистісних комунікацій»^[9]. Член редколегії журналу «Русский язык за рубежом»^[10].

Наукова діяльність

Спеціаліст у галузі сучасної російської лексикології та стилістики, соціолінгвістики, методики викладання російської мови як іноземної.

Один з учнів і послідовників академіка Віктора Володимировича Виноградова. У співавторстві з Є. М. Верещагіним досліджував зв'язки мови і культури, обґрунтував особливий науковий напрямок — лінгвокраїнознавство (книги «Мова і культура», вийшла шістьма виданнями, «Лінгвокраїнознавча теорія слова» та ін.).

Основні праці

Загальна кількість публікацій перевищує 600.^[11]

• Культура речи и стиль. — М., 1960.
• Программа КПСС о русском языке. — 1963.
• Русский язык на газетной полосе. — М., 1970.
• Русский язык на газетной полосе. — М.: Изд-у МГУ, 1971.
• Язык и культура: новое в теории и практике лингвострановедения (в соавторстве). — Удостоена премии АПН СССР им. Н. К. Крупской. 5 изданий: 1973, 1976, 1983, 1990, 1994.
• Русский язык среди других языков мира. — 1976.
• Методическое руководство для преподавателей русского языка как иностранного (в соавторстве). — 1976, 1978, 1984.
• Лингвострановедческая теория слова (у співавторстві). — 1979.
• Жизнь языка. — 1984, 1992.
• Методика преподавания русского языка как иностранного (у співавторстве). — 1990.
• Мой гений, мой язык: размышления языковеда в связи с общественной дискуссией о языке. — 1991.
• Языковой вкус эпохи: из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. — 3 издания: 1994, 1995, 1997.
• Читая и почитая Грибоедова (у співвторстві). — 1998.
• Языковой вкус эпохи. — СПб.: Златоуст, 1999.
• Старые мехи и молодое вино (у співавторстве). — 2001.
• Мирознание вне и посредством языка. В поисках новых путей развития лингвострановедения: гипотеза (лого)эпистемы (2002, у співавт.)
• Наш язык в действии. Очерки современной русской стилистики. — М.: . — М.: Гардарики, 2005.
• Рассуждения о формах текста в общении. — 2008, 2010.

Співавтор і редактор ряду навчальних посібників для загальноосвітньої школи та іноземних студентів, зокрема, комплексу «Русский язык для всех» (26 перевидань, відзначений Державною премією СРСР).

Нагороди і звання

• Орден Дружби народів (3 січня 1980 року) — за заслуги в розвитку філологічної науки, підготовці педагогічних кадрів і у зв'язку з п'ятидесятиріччям від дня народження^[12]
• Орден «Знак Пошани» (1969)
• Медаль Пушкіна (4 червня 1999) — в ознаменування 200-річчя від дня народження О. С. Пушкіна, за заслуги в галузі культури, просвіти, літератури і мистецтва^[13]
• Медаль «Ветеран труда» (1989)
• Медаль «В память 850-летия Москвы» (1997)
• Почесні медалі Монголії (1973) та Болгарії (1978, 1982)
• Державна премія СРСР у галузі науки та техніки (1 листопада 1979) — за підручник «Русский язык для всех», опублікований у 1977 році (3-е видання)^[14]
• Премія Президента Російської Федерації в галузі освіти за^[15] 2000 рік (30 листопада 2001) — за цикл наукових досліджень і створення навчально-методичних розробок на тему «Социокультурные, лингвистические и дидактические аспекты обеспечения межкультурной коммуникации в процессе преподавания русского языка как иностранного» для навчальних закладів вищої професійної освіти
• Літературна Бунінська премія (2010)
• Лауреат Пушкінської премії за 2018 рік у номінації «Просветители» — «За выдающиеся достижения в области лингвистики и популяризацию русского языка во всем мире»^[16]
• Заслужений діяч науки Російської Федерації (18 жовтня 1995) — за заслуги в науковій діяльності^[17]
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (25 вересня 2014) — за заслуги в галузі освіти, науки і підготовки кваліфікованих спеціалістів^[18]
  • Почесний доктор:
• Тульського державного університету (2004),
• Московського державного педагогічного інституту (2008),
• Московського державного лінгвистичного університету (2010),
• Університету імені Гумбольдта (ФРН),
• Університету імені Я. А. Коменського (Словаччина),
• Університету імені Я. Панноніуса (Угорщина),
• Коледжу Міддлбері (США),
• Університетів у Шанхаї та Харбіні (КНР),
• Університету в Улан-Баторі (Монголія).