Костоправ Георгій Антонович

Костоправ Георгій Антонович (27 жовтня (9 листопада) 1903(19031109), Малоянісоль — 14 лютого 1938) — румей, поет і письменник, засновник румейської літератури, національної літератури греків України, редактор маріупольської грецької газети «Колехтивістис», радник ЦК КПУ з питань нацменшин. Писав румейською, українською та російською мовами. ^[1].

Георгій Антонович Костоправ
Народився	27 жовтня (9 листопада) 1903(1903-11-09) Малоянісоль
Помер	14 лютого 1938(1938-02-14) (34 роки)
Громадянство	СРСР
Національність	румей, грек
Діяльність	поет, письменник
Заклад	Маріу́польський металургі́йний комбіна́т і́мені Ілліча́
Знання мов	російська, новогрецька і румейська
Мова творів	румейська, грецька, російська
Роки активності	1931–1938

Життєпис

Народився в сім'ї волосного писаря. З 1910 року навчався у дворічній школі, потім у маріупольському реальному училищі. Перші вірші почав писати ще в першому класі російською мовою. За оцінкою самого автора в «Автобіографії» в 1915–1921 роках він писав дуже багато, але навесні 1921 року знищив всі вірші (до 20 зошитів) і щоденник за 1915–1918 роки.

У 1926 році покликаний до Червоної Армії, після демобілізації залишається в Маріуполі. З грудня 1927 року працює секретарем відділу кадрів на металургійному заводі ім. Ілліча.

З 1931 року Георгій Костоправ починає писати румейською мовою. 7 листопада 1931 року вперше мовою греків Приазов'я була опублікована в газеті «Колехтивістис» присвячена громадянській війні поема Костоправа «Ламбос» — етапна публікація, з якої бере свій початок грецька література нового часу.

У червні 1932 року стає співробітником літературної газети «Колехтивістис», випускає альманах «Неотита». Пізніше створює і очолює два літературних об'єднання поетів-початківців, які також пишуть румейською мовою. Серед його учнів Василь Галла, Антон Шапурма, Леонтій Кир'яков. Поступово у нього зав'язуються творчі контакти з Максимом Горьким, Максимом Рильським, Павлом Тичиною, Дем'яном Бєдним.

На Першому Всесоюзному з'їзді радянських письменників 1934 року Костоправа приймають до Спілки письменників СРСР. Членський квиток № 152 йому підписував особисто Максим Горький, який очолював СП.

З липня по листопад 1934 року працює над своєю другою поемою «Леонтій Хонагбей». В цій поемі використані історичні та легендарні матеріали з життя грецького народного поета-бідняка. Цього ж року поема друкується окремою книжкою.

У 1934 та 1935 роках бере участь у конференціях радянських письменників, які пишуть грецькою мовою, у Ростові-на-Дону.

Свою третю і останню поетичну збірку «Калімера, зісімо!» Костоправ видає 1937 року. До цієї збірки увійшли як авторські твори (ліричні твори, вірші на політичні теми), так і переклади творів М. Горького, О. Пушкіна, В. Маяковського, Т. Шевченка, М. Рильського та П. Тичини. 1963 року збірка виходить російською мовою.^[2] Вперше переклав «Заповіт» Тараса Шевченка румейською мовою.^[3]

У 1936 році одружується на Ользі Євгенівні Маслаковій.

Арештований в ніч з 23 на 24 грудня 1937 року в ході так званої «грецької операції». Розстріляний 14 лютого 1938 року. Реабілітований 1957 року.

Твори

• Автобіографія (1932)
• Τα προτα βιματα («Та прота вимата» — «Перші кроки»). Маріупіль: Укргоснацмениздат, 1933. — 96 с.)
• Поема Λεοντι Χοναγπεις («Леонтій Хонагбей»). Маріупіль: Укргоснацмениздат, 1934. — 80 с.)
• Καλιμερα, ζιςιμο! («Калімера, зісімо!» — «Добридень, життя!»). Маріупіль, 1937. — 96 с.

Повісті та п'єси для грецького театру в Маріуполі.

Вшанування пам'яті

Меморіальна дошка в Маріуполі

На батьківщині в селі Малоянісоль створено музей поета, в 1994 році відкрито пам'ятник знаменитому землякові, в ювілейні роки повсюдно проводяться масові пам'ятні заходи.

6 листопада 2003 року на честь 100-річчя від дня народження поета в Маріуполі на будівлі колишньої редакції газети «Колехтивістис» по проспекту Леніна, 35^[4], урочисто відкрито пам'ятну дошку на честь Георгія Костоправа за участі фонду «Меморіал» та Федерації грецьких товариств України^[5].

Члени Сумського обласного товариства греків «Відродження» за підтримки Федерації грецьких товариств України увічнили пам’ять про родину Костроправів — встановили на могилі дружини поета Ольги Євгенівни Маслакової (1915—1992), яка жила і похована в Сумах, меморіальну стелу^[6].