Костюринський провулок

Костюринський провулок — провулок в Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Вірменського провулка до Кооперативної вулиці. Рух односторонній.

Костюринський провулок Харків
Костюринський провулок увечері Костюринський провулок увечері
Місцевість	Центр, Поділ
Район	Основ'янський
Назва на честь	Сергія Костюрина
Колишні назви
провулок Жана Жореса (1936—1942, 1943—1953)
Загальні відомості
Протяжність	130 м
Координати початку	49°59′18.5″ пн. ш. 36°14′00.5″ сх. д.
Координати кінця	49°59′14.5″ пн. ш. 36°14′03.0″ сх. д.
поштові індекси	61003
Транспорт
Найближчі станції метро	«Історичний музей», «Майдан Конституції»
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 1 до № 5
Архітектурні пам'ятки	№ 1
Забудова	малоповерхова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r1746233
Мапа
Костюринський провулок у Вікісховищі

Історія і назва

Виникнення Костюринського провулку пов'язане з торгівельною діяльністю мешканців Подолу, який почав забудовуватись при самому початку виникнення Харкова. З кінця XVII століття тут почали виникати вулиці: Сінна (нині Кооперативна), Плетнівський, Подільський провулки та ін.

Костюринський провулок названий на честь Сергія Кіндратовича Костюріна. С. Костюрин (нар. 1811) — харківський купець 2-ї гільдії, гласний Харківської міської думи в 1847—1849 роках, з 1853-го по 1868-й був харківським міським головою — його обирали на два трирічних терміни. Був відомий благодійницькою діяльністю, мав почесні звання й нагороди. В 1870 році, по смерті С. Костюрина, безіменний до того провулок, у якому він жив, харківці назвали його іменем^[1][2].

У 1936—1953 роках Костюринський провулок мав ім'я Жана Жореса^[3], французького політичного діяча, історика, філософа, теоретика соціалізму.

Будинки

Будинок № 1

Майже всі будинки в Костюринському провулку зведені не пізніше початку XX століття. Єдина новобудова — будинок № 2. Власниками більшості будинків були купці й члени їхніх сімей.

• Будинок № 1 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 7156-Ха^[4]. Початок XX століття, архітектор невідомий. Колишнє Шведське консульство. Купець Адольф Мюнх з 1908 року був шведським консулом у Харкові, і в цьому будинку розміщувалися його квартира й консульство. Нині в будинку розташована стоматологічна клініка.
• Будинок № 2 — ТРЦ «Palladium» з кінотеатром Palladium Cinema^[5], відкритий у 2012 році. «Palladium» побудований на місці двоповерхового будинку, який входив у перелік пам'яток історії Харкова. У знесеному будинку колись містилися Харківський міський комітет РСД-РП(б) і редакція газети «Донецький пролетарій».
• Будинок № 2 — торгові крамниці Костюриних, побудовані у ІІ половині ХІХ століття^[6].
• Будинок № 3 — колишній будинок Я. В. Слодкевича, побудований наприкінці ХІХ століття^[7].
• Будинок № 5 — колишній будинок сім'ї Серікових кінця ХІХ століття^[8].