Костюченко Іван Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костюченко.

Іва́н Петро́вич Костюче́нко (нар. 31 січня (13 лютого) 1910(19100213), Миргород — пом. 29 квітня 1983, Харків) — український актор театру і кіно, заслужений артист Української РСР (1953).

Костюченко Іван Петрович
Народився	31 січня (13 лютого) 1910  Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	29 квітня 1983(1983-04-29) (73 роки)  Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльність	актор
Заклад	Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка і Кіностудія ім. О. Довженка
Нагороди
IMDb	ID 6872567

Життєпис

Після закінчення 1927 року Харківського театрального технікуму, де навчався у легендарних Амвросія Бучми та Івана Мар'яненка, розпочав свою театральну кар'єру в Харківському українському драматичному театрі ім. Тараса Шевченка, яка тривала до кінця його життя.

Акторську діяльність поєднував з викладацькою, працюючи також в драматичній студії рідного театру (1958—1963 років).^[1]

Іван Костюченко також знайомий шанувальникам кіно за низкою ролей, зіграних у фільмах кіностудії ім. О. Довженка.

Пішов з життя 1983 року.^[2]

Ролі в театрі

• Аркадій, Сергій Горлов, Степан Груша («Платон Кречет», «Фронт», «Приїздіть у Дзвінкове» О. Корнійчука)
• Вурм («Підступність і кохання» Ф. Шіллера)
• Гнат («Назар Стодоля» Т. Шевченка)
• Горобець, сотник («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука)^[3]
• Дід Цибулька («Таблетку під язик» А. Макайонка)
• Кирик («Навіки разом» Л. Дмитерка)
• Козловський, Харитонов («Російські люди» К. Симонова)
• Колісник («Повія» за Панасом Мир­ним)
• Кудряш («Гроза» О. Островського)^[4]
• Макар Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого)
• Матрос («Правда» О. Корнійчука у постановці М. Крушельницького 1937 року)^[5]
• Журейко («Ярослав Мудрий» І. Кочерги)
• Жухрай («Як гартувалася сталь» за М. Островським)
• Семен Желєзнов («Васса Желєзнова» М. Горь­кого)
• Сірко («За двома зайцями» М. Ста­рицького)
• Фернандо («Овід» за Е. Войнич)
• Яґо («Отелло» В. Шекспіра)

Ролі у кіно

• 1957 — Лопух, хлібозаготівельник («Кінець Чирви-Козиря» В. Лапокниша)
• 1958 — Лук'ян Безсалий («Гроза над полями» М. Красія і Ю. Лисен­ка)
• 1965 — Сидір, син Сердюка («Криниця для спраглих» Ю. Іллєнка)
• 1978 — епізод у фільмі «Вогненні дороги» Шухрата Аббасова, 1-а серія «Серце поета» (Узбекфільм)

Визнання

• 1953 — заслужений артист Української РСР
• 1960 — Орден «Знак пошани»

Родина

Дружина Івана Костюченка — заслужена артистка Української РСР Тимошенко Ніна Хомівна (1918—2009), актриса Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка.^[6]