Костянтин Мокієвський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мокієвський.

Мокіє́вський Костянти́н Миха́йлович (? — 1709) — козацький політичний діяч. Двоюрідний брат матері Івана Мазепи, полковник київський (1691—1708), полковник чигиринський (1708—1709), хоробрий полководець («руський Гектор», як його називає в своєму панегірику «Алкід Руський» 1695 р. П. Орлик) і щедрий меценат української церкви. Активний учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 рр. і Північної війни 1700—1721 рр. Належав до самостійницького козацько-старшинського угруповання, що підтримало укладення українсько-шведського договору 1708.^[2]

Костянтин Мокієвський
Ясенчик зм.[1]
Київський полковник
1691 — 1708
Попередник:	Сергій Солонина
Наступник:	Федір Коровка-Вольський
Смерть:	1709(1709)
Рід:	Мокієвські

Біографія

Костянтин Мокієвський походив з родини білоцерківської шляхти. З цього ж роду походила матір гетьмана Івана Мазепи — Марина^[3].

У 1691 році Мокієвський був призначений Мазепою київським полковником. Разом з полком брав активну участь майже в усіх тогочасних воєнних акціях Гетьманщини. Так, як повідомляє Літопис Величка, влітку 1692 року його козаки були мобілізовані на відсіч кримської орди.^[4] А в 1693 році козаки Київського полку разом з полком Семена Палія під Очаковом вбили 200 татар, взяли в полон 90 ординців і трьох їхніх старшин, захопили 15 тисяч овець та 240 волів.^[5]

1695 року полковник Київський заселив село Макіївку, яке належатиме родині Мокієвських—Мировичів до 1915 р.^[3]

У 1696 році частина козаків, залишених у Таванську, намагалася змістити Мокієвського за його відсутності, обравши полковником полкового хорунжого Сергія Солонину. У розташування козаків був надісланий генеральний хорунжий Юхим Лизогуб. Йому було наказано відновити порядок. Зачинателі перевиборів полковника утекли, інших покарали і відпустили.^[6]

У 1708 році І. Мазепа призначив свого родича Чигиринським полковником. У 1708—1709 рр. Мокієвський у ранзі наказного гетьмана виконував дипломатичні доручення Мазепи на Запорожжі та в Криму.

Помер Костянтин Мокієвський у 1709 році, на думку історика О. Оглоблина, у Криму.^[2]

Родина

Мокієвський був одружений з Анастасією Зеленською, яка померла навесні 1695 року. Мав двох дочок Анастасію та Ганну, але тільки остання дожила до повноліття та була одружена з Василем Івановичем Мировичем.^[7] Після його заслання до Сибіру Ганну Костянтинівну разом з дітьми відправили на постійне проживання в Тобольськ. Її єдиний син Іван Васильович Мирович був каптенармусом Сибірського гарнізону в 1747 році, прапорщиком у 1763—1764 роках у Кузнецовську і в Україну більше не повертався^[3].

Джерела та література

• В. І. Головченко. Мокієвський Костянтин [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 24. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Величко С. В. Літопис.— К.: Дніпро, 1991.— Т.1 — 2
• Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения Славян в сей стране до уничтожения Гетманства.— К.: 1903, 653с. [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайте «Руниверс» (рос.)
• Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
• Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський // Сіверянський літопис.— 2000.— № 5.— С. 136—138
• Василий Новгородцев^[8] Географическое описание города Киева (1784 г.-1807 г.)-рукопись http://www.vostlit.info/Texts/rus15/Novgorodcev/text.phtml [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.]

Література

• В. І. Головченко. Мокієвський Костянтин // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

• Мокієвський Кость // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1028. — 1000 екз.