Кочвар Сергій Володимирович

Сергій Володимирович Кочвар (нар. 20 вересня 1968, м. Одеса, УРСР) — колишній радянський та український футболіст, захисник. Найбільш відомий за виступами у складі СК «Одеса» та донецького «Шахтаря».

Сергій Кочвар
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Володимирович Кочвар
Народження	20 вересня 1968(1968-09-20) (57 років)
	м. Одеса, УРСР
Зріст	185 см
Вага	73 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1987 Чорноморець (Одеса) 6 (1) 1987–1994 / СК Одеса 263 (9) 1994 Поділля (Хмельницький) 12 (0) 1995 Нива (Тернопіль) 15 (1) 1995–1998 Шахтар (Донецьк) 39 (1) 1997 →  Кривбас (Кривий Ріг) 2 (0) 1998 → Шахтар-2 (Донецьк) 11 (0) 1998 СК Миколаїв 13 (0) 1999 Ботєв (Враца) 1 (0) 2000–2001 СК Миколаїв 47 (0) 2001–2002 Хеппі Енд (Кам'янка) 13 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Вихованець СДЮШОР «Чорноморець». Першим тренером був Савелій Семенов, що виховав не одного визначного майстра шкіряного м'яча. У 1985 році Кочвара почали залучати до матчів дублюючого складу «Чорноморця», а у 1987 році Сергій дебютував у складі основної команди, взявши участь у шести поєдинках чемпіонського сезону одеситів у першій лізі^[1].

А далі його, як і багатьох футболістів того часу, чекала служба у Збройних Силах та виступи за СКА «Одеса». Щоправда у армійському клубі Кочвар дуже швидко став своїм, отримавши довіру партнерів у вигляді капітанської пов'язки, тож вирішив залишитися в одеському клубі й надалі, вже після закінчення строку служби. Залишив клуб Сергій лише в середині 1994 року, коли стало зрозуміло, шо СК «Одеса» міцно застрягла у надрах першої ліги чемпіонату України.

Транзитом через хмельницьке «Норд-АМ-Поділля» Кочвар опинився у тернопільській «Ниві», де дограв чемпіонат 1994/95, а вже з наступного сезону захищав кольори донецького «Шахтаря», разом з яким футболісту пощастило завоювати Кубок України та взяти участь у єврокубкових баталіях. Однак у серпні 1997 Сергій виявився непотрібним «Шахтарю» і його було віддану у оренду до криворізького «Кривбасу», у складі якого він провів лічені матчі.

Не задовольняючись іграми за «Шахтар-2», Кочвар вирішив перейти до табору СК «Миколаїв», що також виступав у вищій лізі. Проте миколаївцям не вдалося втриматися у вишці, а сам футболіст закінчення сезону провів у Болгарії, намагаючись закріпитися у клубі «Ботєв» (Враца). Зігравши за цей клуб лише один матч^[2], Сергій повернувся до Миколаєва, де відіграв ще два сезони у першій лізі.

Професійну кар'єру Кочвар завершував закордоном — у молдавській команді «Хеппі Енд», яка щойно отримала право виступати у Національному дивізіоні Молдови вперше в своїй історії. Проте клуб з Кам'янки з тріском провалив сезон, вилетівши до нижчої ліги, а український легіонер повернувся на Батьківщину, де певний час грав за аматорський футбольний клуб «Сонячна долина».

Досягнення

• Чемпіон першої ліги чемпіонату СРСР (1987)
• Бронзовий призер другої ліги чемпіонату СРСР (1988)
• Срібний призер чемпіонату України (1996/97)
• Володар Кубка України (1996/97)

Цікаві факти

• За словами Михайла Старостяка саме Сергій Кочвар дав йому прізвисько «Сокира» за жорстку гру^[3].
• Сергій Кочвар дружить сім'ями з відомим українським голкіпером Ігорем Шуховцевим. Більш того, вони є кумами^[4].