Кравченко Тетяна Едуардівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кравченко.

Тетя́на Едуардівна Кра́вченко (при народженні — Токарева; нар. 9 грудня 1953(19531209), Сталіно, УРСР, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно. Народна артистка Російської Федерації (2002).

Кравченко Тетяна Едуардівна
рос. Татьяна Эдуардовна Кравченко
Ім'я при народженні	рос. Татьяна Эдуардовна Яковлева
Народилася	9 грудня 1953(1953-12-09)[1][2] (71 рік)  Сталіно, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1976) і Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Заклад	Театр Ленком
Роки діяльності	1976 — тепер. час
IMDb	nm0470392
Нагороди та премії
Театральна премія «Чайка»d (1998)
Кравченко Тетяна Едуардівна у Вікісховищі

У 2014 році підтримала анексію Криму Росією і війну Росії проти України.

Фігурантка бази даних центру «Миротворець» (незаконна гастрольна діяльність в анексованому Криму, антиукраїнська пропаганда)^[3].

Біографія

Народилась 9 грудня 1953 року в місті Сталіно (Українська РСР), нині — Донецьк.

Батько Тетяни — Василь Дмитрович Токарєв, помер, коли їй було 3 місяці. Її виховувала мати — Емілія Іванівна Карлаш і вітчим — Едуард Семенович Яковлєв. Про те, що Яковлєв не був їй рідним батьком, Тетяна дізналася у 10 років.

Брала участь в постановках шкільного театрального гуртка, читала вірші. В 1970 році закінчила середню школу № 20 міста Донецька, після чого подала документи на хімічний факультет Донецького державного університету, однак не пройшла за конкурсом. В 1971 році Тетяна, за згоди матері, поїхала в Москву вступати до театрального інституту. Боячись негативної реакції вітчима, для нього була оголошена версія, що Тетяна «пробує себе на математичний факультет МДУ».

З першої спроби вступила до Вищого театрального училища імені М. С. Щепкіна. Пронавчавшись там рік, була помічена Аллою Тарасовою і буквально переманена в Школу-студію МХАТ, куди була зарахована одразу на другий курс.

У 1976 році закінчила Школу-студію МХАТ (курс Павла Массальського і Алли Тарасової). На випускному спектаклі був присутній режисер Марк Захаров, який відразу ж запропонував молодій акторці ввійти в склад очолюваної ним трупи театру «Ленком».

За вступу на роботу в Ленком, Олег Янковський порадив Тетяні виступати під другим, менш поширеним прізвищем, оскільки акторів і акторок «Яковлевих» було дуже багато. Вона взяла прізвище своєї прабабусі, і з тих пір відома як Тетяна Кравченко.

Перша роль в театрі була в спектаклі «Мої надії» за п'єсою Шатрова, де Тетяна виконала головну роль. В спектаклі також грала народна акторка СРСР Тетяна Пельтцер, з якою у молодої акторки одразу ж склались теплі дружні стосунки. Як наслідок, Пельтцер взяла на себе роль наставниці і педагога Тетяни Кравченко.

Була двічі одружена. Першим її чоловіком був Володимир Лавинський, який працював художником-постановником Школи-студії МХАТ. Цей шлюб проіснував 2 роки.

Другий чоловік — Дмитро Гербачовський, кінопродюсер Ленфільму. В шлюбі з ним Кравченко прожила 6 років. У шлюбі народила єдину дочку — Анну Гербачовську, в 1986 році в Санкт-Петербурзі. Шлюб розпався.

Є однією з головних акторок театру «Ленком», де виконала понад 30 ролей. Активно працює в антерпризних театральних проєктах. Широко відома за численними работами в кіно. Всього знялась у понад 130 фільмах. Найвідомішою для масової авдиторії стала після зйомок у серіалі «Свати».

Громадська позиція

У 2014 році підтримала анексію Криму Росією.

В 2015 році акторці був заборонений в'їзд в Україну, через те, що вона підтримала анексію Криму і війну на Донбасі.

У 2023 році підтримала вторгнення Росії в Україну.

Творчість

Театральні роботи

«Ленком»

• «Божевільний день, або Одруження Фігаро» — Марселіна
• «День опричника» — ясновидиця Парасковія Мамонтівна
• «Мої Надії» — Надія
• «Революційний етюд» — Сапожникова
• «Диктатура совісті» — Надя
• «Мудрець» — мати Глумова
• «Дорога Памела» — Глорія
• «Жорстокі ігри» — Дівчина, схожа на ангела
• 1993 — Марселіна — «Божевільний день, або Одруження Фігаро», за п'єсою Бомарше, реж. Марк Захаров
• «Шут Балакірєв» — Балакірєва
• «Одруження» — сваха Фекла Іванівна
• «Трубадур і його друзі» — Отаманка розбійників
• «В списках не значався» — довга дівиця
• «Іванов» — Бабакіна
• «Зустрічі на Сретенці»
• «Революційний етюд»,
• «Містифікація» — Манілова, Коробочка

Антерприза

• 1996 — Рут — «Неймовірний сеанс», за п'єсою Н.Кауарда «Неугомонний Дух», переклад М.Мішина, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михаийла Козакова
• «Авантюрна сімейка, або Як украсти мільйон» / театр «Миллениум» під керівництвом Валерія Пономаренко
• «Пастка для чоловіка» / театр «Миллениум» під керівництвом Валерія Пономаренко
• «Здрастуйте, я ваша теща!» — Галина Іванівна, теща
• «Плачу на перед»,
• «Чоловік для жінок»,
• «Трактірщиця»,
• «Сторічник»,
• «Заміжні наречені»,
• «Бумеранг»,
• «Неймовірний сеанс» за п'єсою Н.Коуарда «Неугомонний Дух»,
• «Авантюрна сімейка, або Як украсти мільйон»,
• «Астрономія кохання»,
• «Друге дихання»,
• «Ідеальне вбивство»,
• «Нюра Чапай»,
• «Пастка для чоловіка»,
• «Біля кохання»,
• «Убий мене, голубчик»,
• «Суччий ангел»,
• «Заміжні наречені»,
• «Я залишаюсь»,
• «Наречені»,
• «Мила моя».

Нагороди і визнання

Церемонія нагородження Орденом Пошани.
Москва, Кремль, 28 травня 2014

• Орден Пошани (14 січня 2014) — за великі заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва та багаторічну плідну діяльність^[4]
• Заслужена артистка РРФСР (3 листопада 1991)
• Народний артист Росії (2002)^[5]
• Лауреат театральної премії «Чайка» (1998)

Кінопремії

• Лауреатка премії спілки кінематографістів «Созвездие» (2000)
• Приз IV відкритого російського фестивалю кінокомедії «Улыбнись, Россия!» у номінації «Краща жіноча роль» — за роль сусідки у фільмі «Кримінальне танго»
• Премія XVII відкритого російського фестивалю кінокомедії «Улыбнись, Россия!» (2016) — «за внесок у комедію»