Кримські татари в Румунії

Кримські татари Румунії, Добруджанські татари (крим. Dobruca tatarları) — є однією з національних меншин в Румунії. Тюркські племена на території сучасної Румунії з'явилися з часу вторгнення гунів і булгар. У Х столітті сюди прийшли половці. Різні татарські народності оселилися тут після навали Золотої Орди з Добруджі. У XIV–XV століттях Османська імперія дозволила ногайцям з Буджака колонізувати Добруджу. Між 1593 і 1595 роками татари з Буджака також оселилися в Добруджі.

Добруджанські татари
Самоназва	Dobruca tatarları
Ареал	Румунія:    20 000 - 50 000  Болгарія:    2000−3000
Близькі до	кримські татари, ногайці
Входить до	кримські татари
Мова	кримськотатарська мова, румунська мова
Релігія	іслам суннітського толку

Рання історія

Розселення кримських татар у Румунії за переписом 2002 року

Після російської анексії Криму в 1783 році кримські татари почали емігрувати в османську прибережну провінцію Добруджу (нині розділену між Румунією і Болгарією). Кримські татари переважно оселилися в районах, прилеглих до Меджидії, Бабадаґ, Констанци, Тульчі, Сілістри, Варни, а також заснували окремі поселення, які отримали назву, пов'язану з їх батьківщиною, зокрема Ширін, Яйла, Акмечіт, Ялта, Кефе, Бейбуджак.

Махмуд II

З 1783 до 1853 років десятки тисяч кримських татар і ногаїв емігрували в Русенську область, яка згодом стала відомою як «Маленька Татарія». Після російського завоювання у 1812 році Буджака ногайці з цього району також емігрували в Добруджу. Татари, що осіли в Добруджі до масового від'їзду 1860 року, були відомі як кабаїли (Kabail). З них був сформований кабаїльський татарський загін армії Нізам-и-Джедід (Новий Порядок) султана Селіма III. Вони зіграли ключову роль у боротьбі Махмуда II з Мехметом Алі-паша, придушенні повстань у Боснії та Герцеговині, Курдистані, та арабських провінціях. Воювали на боці Османської імперії під час Кримської війни^{[джерело?]}.

Кримські татари разом з албанцями служили жандармами, які були в пошані у османів і відтак отримували спеціальні податкові пільги. Турки додатково надали певну автономію для кримських татар, які управлялися власним каймакамом, ханом мірзою. Династія Ґераїв (1427–1878), яка розрослася в Добруджі, користувалася загальною шаною. Добруджанський татарин, Кара Хусейн, був відповідальний за ліквідацію яничарського корпусу за наказом султана Махмуда II^{[джерело?]}.

У 1877–1878 роках 80-100 тис. кримських татар емігрували з Добруджі до Анатолії. Переселення тривало хоча і в меншій кількості до Першої світової війни. Причин еміграції було декілька. 1883 року румунський уряд запровадив обов'язкову військову службу для всіх румунських громадян, зокрема татар, які були стурбовані тим, що служба у румунській армії не відповідає їхнім мусульманським інтересам. Серед інших причин: голод в Добруджі у 1899 році, низку законів 1880-1885 років щодо конфіскації татарської й турецької землі і Балканські війни (1912-1913), що спустошили регіон^{[джерело?]}.

Події після Другої світової війни

У 1940 році Південна Добруджа була приєднана до Болгарії і кількість татар в Румунії зменшилася. У 1977 році у країні нараховувалось 23 тис. татар. У 90-ті XX століття їх кількість зросла приблизно до 40 тис. На початку XXI століття керівництво Демократичного союзу мусульман-татар і турків стверджувало, що у Румунії мешкає приблизно 50 тис. татар, вважаючи дані перепису населення невірними. До того ж дедалі більше татар ідентифікують себе турками^[1]. Ті ж процеси відбуваються в Болгарії.

У 1947-1957 роках в Румунії почали працювати татарські школи. У 1955 році для татарської громади був розроблений спеціальний алфавіт. У 1990 році був створений Демократичний союз мусульман-татар і турків, метою якого є реалізація прав турецько-татарської меншини в Румунії щодо збереження, розвитку та вираження їхньої національної ідентичності з етнічної, культурної, політичної, правової, соціальної, економічної, мовної та релігійної точки зору, як це визначено в Конституції Румунії, чинному законодавстві, а також у міжнародних договорах та конвенціях, учасницею яких є Румунія^[2]. Румунія поважає права татарської меншини і не застосовує політику румунізації.

Генетика

Генетика добруджанських татар тісно пов'язана з кримськими татарами, оскільки вони є частиною кримськотатарської діаспори. Однак, через їхнє специфічне походження, у їхньому генофонді є виражені особливості.

Як і кримські татари, добруджанські татари мають тюркське коріння, яке проявляється у наявності Y-гаплогруп, характерних для степових народів.

Значна частина добруджанських татар походить від ногайців, які також мігрували з Кримського ханства. Це підтверджується тим, що їхня мова та культурні особливості є близькими до ногайської гілки тюркських мов.

Генетично добруджанські татари є найближчими до степових підгруп кримських татар, які також мають значний ногайський компонент. Це відрізняє їх від інших субетносів кримських татар, таких як ялибойлу (прибережні татари) та тати (гірські татари), які мають більшу генетичну різноманітність та вплив інших народів (греків, готів, італійців).

Сьогодення

День кримських татар – 13 грудня. Свято відзначається кримськотатарською діаспорою Румунії на державному рівні щорічно з 2006 року.^[3]

З 2010 року в Румунії 5 травня на офіційному рівні відзначається День татарської мови^[4].

Кримськотатарські діти в школах Румунії можуть вивчати кримськотатарську мову^[5].

Літературна і громадська діяльність

Початок розвитку кримськотатарської літератури та преси в Добруджі пов'язаний з появою тут періодичного друку наприкінці ХІХ ст. Значною мірою на поширення цієї літератури вплинув Ісмаїл Гаспринський^[6].

На початку ХХ ст. активну громадську діяльність у Добруджі проводив поет і журналіст Мемет Ніязі^[7].

Визначною подією для кримських татар Румунії був початок видання журналу «Emel» («Прагнення») 1 січня 1930 року^[8]. Головний редактор і один із засновників журналу – Мустеджиб Улькюсал. Метою журналу було об'єднання всіх тюркських народів і сприяння відродженню тюрків Добруджі^[7].

23 квітня 1933 року під керівництвом Мустеджиба Улькюсала співробітники журналу «Emel» провели у Костенджі великі збори, під час яких Джафер Сейдамет прочитав історичну доповідь під назвою «Ісмаїл Гаспринський і «Терджиман». Також з ініціативи журналу «Emel» у Добруджі відбувалися Дні кримського національного мистецтва^[9].

У 1930-х рр. у Добруджі активно розвивалася драматургія, зокрема у 1933 році Неджіп Фазил опублікував у журналі «Emel» п’є­си «Cavşılık» («Молодість»), «Caş fidanlar» («Молоді пагони»), «Qı­rım» («Крим»)^[6].

Зв'язки з Україною

8 жовтня 2024 року представник кримськотатарської діаспори в Румунії Неджат Салі у складі кримськотатарської делегації Туреччини та Румунії відвідав Київ, щоб взяти участь у заходах на підтримку України^[10][11]. Протягом зустрічей він згадав про жахи геноциду кримськотатарського народу і шовіністичну російську політику, а також наголосив на підтримці України^[12].

Видатні особистості

• Казім Абдулакім, кримськотатарський герой румунської армії
• Мелек Амет, румунська фотомодель кримськотатарського походження
• Сахіп Болат Абдуррахім^[en], кримськотатарський духовний лідер, муфтій
• Сидик Ібрагім Х. Мирзи^[en], кримськотатарський духовний лідер, імам
• Кадріє Нурмамбет, кримськотатарська виконавиця народних пісень і фольклористка
• Неджат Салі^[en], економіст і політик
• Септар Мехмет Якуб, кримськотатарський юрист, філософ, верховний муфтій
• Ісмаїл Зіядін^[en], кримськотатарський поет

Галерея

• 
  Розподіл татар у Румунії (перепис 2021 р.)
• 
  Національності, зокрема і татари (жовтий колір) Північної Добруджі на початку ХХ ст.
• 
  Логотип Демократичного союзу мусульман-татар і турків кримськотатарською мовою

Див. також

• Кримськотатарська діаспора
• Кримські татари в Болгарії