Кружков Володимир Семенович

Володимир Семенович Кружков (16 червня 1905(19050616), місто Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 11 травня 1991, місто Москва) — радянський партійний діяч, філософ, директор Інституту Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б), завідувач відділу художньої літератури і мистецтва ЦК ВКП(б), завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПРС. Спеціаліст в галузі історії російської суспільної думки і естетики. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1952—1956 роках. Депутат Верховної ради СРСР 3—4-го скликань. Доктор філософських наук (1950), професор (1940). Член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню економічних, філософських і правових наук (філософія) (з 23.10.1953 року).

Кружков Володимир Семенович
Народився	16 червня 1905(1905-06-16)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	11 травня 1991(1991-05-11) (85 років)  Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	науковець
Галузь	історія філософії
Alma mater	Академія комуністичного виховання імені Н. К. Крупської
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Вчене звання	член-кореспондент РАНd і професор[d]
Відомі учні	Yuriy Melentyevd
Заклад	Інститут марксизму-ленінізму, ЦК КПРС і Державний інститут мистецтвознавстваd
Членство	Академія наук СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кружков.

Життєпис

Член РКП(б) з 1925 року.

У 1931 році закінчив Академію комуністичного виховання імені Крупської.

З 1932 року — викладач, професор філософії у вищих навчальних закладах.

У 1933 році закінчив аспірантуру філософського факультету Комуністичного університету викладачів суспільних наук.

У червні 1941—1942 роках — член Бюро зовнішньополітичної пропаганди. У 1942—1943 роках — відповідальний секретар Радянського інформаційного бюро.

У травні 1943—1944 роках — заступник редактора журналу «Война и рабочий класс».

У 1944 — 20 липня 1949 року — директор Інституту Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б).

20 липня 1949 — 1950 року — заступник, 1-й заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК ВКП(б).

У 1950 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук.

30 грудня 1950 — 25 березня 1953 року — завідувач відділу художньої літератури і мистецтва ЦК ВКП(б) (КПРС).

25 березня 1953 — 1955 року — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПРС.

У 1955 році, разом із кількома партійними ідеологами, став фігурантом сексуального скандалу, через що позбувся посади в ЦК і був відправлений до міста Свердловська.

У 1955—1961 роках — редактор газети «Уральский рабочий» міста Свердловська. Одночасно з 1955 по 1961 рік — професор Уральського державного університету імені Горького.

У 1961—1973 роках — директор Інституту історії мистецтв Міністерства культури СРСР.

З 1973 року — персональний пенсіонер у Москві.

Помер 11 травня 1991 року в Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви.

Наукові праці

• «Д. І. Писарєв: філософські та соціально-політичні погляди» (1942)
• «Основні особливості класичної російської філософії» (1944)
• «Класики російської філософії: Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов» (1945)
• «Світогляд М. О. Добролюбова» (1950; 2-е вид. 1952)
• «Ленін і мистецтво» (1969, редактор)
• «М. О. Добролюбов: життя, діяльність, світогляд» (1976)
• член авторського колективу короткої біографії Сталіна (1947; 4-е вид. 1951)

Нагороди

• орден Вітчизняної війни І ст. (23.09.1945)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (10.06.1945; 20.08.1986)
• медалі
• Сталінська премія ІІІ ст. (1952) — за наукову працю «Світогляд М. О. Добролюбова» (1950)