Крушельницький Мар'ян Михайлович

Ма́р'ян Миха́йлович Крушельни́цький (18 квітня 1897, с. Пилява, нині Бучацький район — 5 квітня 1963, Київ) — український актор, театральний режисер. Народний артист СРСР (1944). Народний артист Української РСР (23.11.1939), професор, один із фундаторів українського театру. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.

Мар'ян Михайлович Крушельницький
Народився	18 квітня 1897(1897-04-18) с. Пилява, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	5 квітня 1963(1963-04-05) (65 років) Київ, УРСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	ЗУНР →  СРСР
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Карлів університет
Відомі учні	Іванчо Іван Михайлович
Заклад	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського і Березіль[1]
Роки діяльності	1916—1963
Партія	КПРС
Дружина	Петрова Євгенія Олексіївна
IMDb	nm0472886
Нагороди та премії
Мар'ян Михайлович Крушельницький у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крушельницький.

Життєпис

Народився 18 квітня 1897 року в селі Пилява, нині Бучацького району Тернопільської області (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина) в родині небагатих галицьких селян Михайла Антоновича та Марії Йосипівни Крушельницьких. У віці трьох років з батьками переїхав до села Глещава.

Навчався у парафіяльній школі в Глещаві, у Теребовлянській (з 1907), потім Львівській українській, з 1910 року в Тернопільській українській гімназіях^[2] (в 1913/1914 навч. році був учнем VIIb класу, його однокласником був Антін Король^[3]). Був учасником трупи «Тернопільські театральні вечори».^[4]

У період існування маріонеткової Галицької ССР мав якусь посаду.^[5] Наприкінці 1923 року театр товариства «Руська Бесіда» було ліквідовано, а згодом у Галичині закрили всі українські культурні заклади. Крушельницький виїжджає до Праги, де вступає на філософський факультет Празького університету. У 1924 році їде в Українську РСР, а в грудні цього ж року вступає до театру «Березіль» у Києві (з 1926 року — в Харкові), де працювали такі видатні діячі театрального мистецтва, як режисер-постановник і художній керівник театру Лесь Курбас, актори Амвросій Бучма, Данило Антонович, Наталя Ужвій.

Першою режисерською роботою М. Крушельницького в Харкові була постановка п'єси В. Катаєва «Квадратура кола» на сцені театру «Веселий Пролетар» у 1928 році.^[6] У цей період ініціює створення в радянській Україні першого режисерського факультету.^[7]

У 1933—1952 роках — художній керівник, режисер та актор Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1952—1963 роках — актор та головний режисер Київського академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Працюючи в Києві, Крушельницький досяг розквіту акторської і режисерської майстерності в ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» Карпенка-Карого. Падури «Маклена Граса» М. Куліша, Б. Хмельницького у виставі «Б. Хмельницький» О. Корнійчука, Ліра «Король Лір» В. Шекспіра; як режисер постановок «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, «Ярослав Мудрий» І. Кочерги. Знімався в кінофільмах «Ягідка кохання», «Кривавий світанок», «Мартин Боруля», «Суєта» та інших. З 1952 року і майже до останніх днів працював у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, вів курс режисури та майстерності актора.

Меморіальна дошка на будинку по вул. Архітектора Городецького, 11-а, в якому мешкав Мар'ян Крушельницький у 1955—1963 роках

Надгробок Мар'яна Крушельницького на Байковому кладовищі

Дружина — Євгенія Олексіївна^[8] Петрова^[5].

Помер 5 квітня 1963 року, похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 1; надгробок — мармур, граніт; скульптор Г. Н. Кальченко; встановлений у 1964 році)^[9].

Перелік театральних робіт

«Тернопільські театральні вечори»

• Мальчонка — «Дай серцю волю…» М. Кропивницького,
• Парубок — «Вечорниці» П. Ніщинського,
• Прокіп — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
• Пафнутій — «Кума Марта» О. Шатковського,
• Турський — «Паливода XVIII століття» І. Карпенко-Карого,
• Микола — «Наталка Полтавка» І. Котляревського,
• Імам — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського,
• Тиміш — «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка,
• Гершко — «Верховинці» Ю. Коженьовського,
• Дмитро — «Ой не ходи, Грицю…» М. Старицького,
• Недорізаний — «Невольник» М. Кропивницького,
• Ваня-козачок — «Суєта» І. Карпенко-Карого,
• Янкель — «Наймичка» І. Карпенко-Карого,
• Парубок — «Хмари» П. Суходольського,
• Номерний — «Воскресіння» В. Чубатого,
• Іван — «Паливода XVIII століття» І. Карпенко-Карого,
• Ванько — «Циганка Аза» М. Старицького,
• 1-й Селянин — «Борці за мрії» І. Тобогочного,
• Перший козак — «Лиха іскра поле спалить» І. Карпенко-Карого,
• Лейзар Батхен — «Сатана» Я. Гардіна,
• Овсій — «Степовий гість» Б. Грінченка,
• Омелько — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
• Остап — «Нещасне кохання» В. Манька,
• Слуга Іван — «Перше повмирали» І. Карпенко-Карого,
• Пуза — «Циганка Аза» М. Старицького,
• Іван — «Безталанна» І. Карпенко-Карого,
• Стецько — «Сватання на Гончарівці» І. Карпенко-Карого,
• Кукса — «Пошились у дурні» М. Кропивницького,
• Ничипір — «Пошились у дурні» М. Кропивницького,
• Трохим — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
• Макар Барильченко — «Суєта» І. Карпенко-Карого,
• Орендатор — «Бондарівна» І. Карпенко-Карого,
• Лесь — «Про що тирса шелестить» С. Черкасенка.

Український театр (м. Тернопіль)

• Шельменко — «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка,
• Микола — «Наталка Полтавка» І. Котляревського,
• Іван — «Безталанна» І. Карпенко-Карого,
• Дмитро — «Ой не ходи, Грицю…» М. Старицького,
• Імам — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.

Новий Львівський Театр

• Аманд — «Молодість» М. Гальбе,
• Максим — «Невольник» М. Кропивницького,
• Лука — «Ведмідь» А. Чехова,
• Омелько — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
• Слуга кавалера — «Хазяйка готелю» К. Гольдоні,
• Орендатор — «Бондарівна» І. Карпенко-Карого,
• Іван — «Безталанна» І. Карпенко-Карого,
• Микола Струг — «Зимовий вечір» М. Старицького.

Театр товариства «Руська бесіда»

• Бобчинський — «Ревізор» М. Гоголя,
• Фабріціо — «Мірандоліна» К. Гольдоні,
• Валер — «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра,
• Оргон — «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра,
• Вермельськірх — «Візник Геншель» Г. Гауптмана,
• Енгстранд — «Привиди» Г. Ібсена,
• Картяр — «Осінні скрипки» І. Сургучова,
• Герт — «Бій метеликів» Г. Зудермана,
• Селм — «Ідеальний муж» О. Уайльда,
• Бергамен — «Романтичні» Е. Ростана,
• Слуга — «Місс Гоббс» Дж.-К — Джерома,
• Ваня — «Царевич» Г. Запольської,
• Василь — «Осінні скрипки» І. Сургучова,
• Доктор Ранк — «Нора» Г. Ібсена,
• Подкольосін — «Одруження» М. Гоголя,
• Родріго — «Отелло» В. Шекспіра,
• Тесман — «Гедда Габлер» Г. Ібсена,
• Ян — «Шалапут» К. Галинського,
• Іван — «Суєта» І. Карпенко-Карого,
• Канонік Чезюбел — «Як важливо бути серйозним» О. Уайльда,
• Петков — «Шоколадний воячик» Б. Шоу,
• Куклинський — «Паливода XVIII століття» І. Карпенко-Карого.

«Березіль»

• Кукса — «Пошились у дурні» М. Кропивницького,
• Режисер — «За двома зайцями» М. Старицького,
• Георг, англійський король — «Джіммі Хіггінс» Е. Сінклер,
• Гонорій — «Жакерія» П. Меріме,
• Конфедерат — «Гайдамаки» М. Куліша,
• Чухало — «Комуна в степах» М. Кропивницького,
• Побєдоносцев — «Напередодні» О. Поповського,
• Ничипір — «Пошились у дурні» М. Кропивницького,
• Барбюлеск — «Золоте черево» Ф. Кроммелінка,
• Бухгалтер — «Шпана» В. Ярошенка,
• Джо Горн — «Седі» С. Моема і У. Колтона,
• Коко — «Мікадо» А. Саллівана,
• Побєдоносцов — «Пролог» Л. Курбаса і С. Бондарчука,
• Яворський — «Сава Чалий» І. Карпенко-Карого,
• Малахій Стаканчик — «Народний Малахій» М. Куліша,
• Священик — «Тетнулд» Ш. Дадіані,
• Тарас — «Мина Мазайло» М. Куліша,
• Свинка — «Ало, на хвилі 477» О. Вишні, М. Йогансена, К. Буревія,
• Гнат Гиря — «97» М. Куліша,
• Малоштан — «Диктатура» І. Микитенка,
• Шкіндер — «Кадри» І. Микитенка,
• Бедня — «Плацдарм» М. Ірчана,
• Падур — «Маклена Граса» М. Куліша,
• Бухта — «Загибель ескадри» О. Корнійчука,
• Федот Роженко — «Бастілія божої матері» І. Микитенка,
• Боруля — «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карого,
• Бублик — «Платон Кречет» О. Корнійчука.

Державний академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка

• Іван Непокритий — «Дай серцю волю, заведе у неволю» М. Кропивницького,
• Швандя — «Любов Ярова» К. Треньова,
• Ленін — «Правда» О. Корнійчука,
• Контаньяк — «Дружина Клода» А. Дюма-сина,
• Гаврило — «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука,
• Аркашка Щасливцев — «Ліс» О. Островського,
• Галушка — «В степах України» О. Корнійчука,
• Гранде — «Євгенія Гранде» О. Бальзака,
• Тев'є — «Тев'є-молочник» за Шоломом-Алейхемом,
• Фаюнін — «Навала» Л. Леонова,
• Березін — «Далеко від Сталінграда» А. Сурова,
• Буличов — «Єгор Буличов та інші» М. Горького,
• Ватутін — «Генерал Ватутін» Л. Дмитерка (Сталінська премія другого ступеня),
• Мурзавецький — «Вовки і вівці» О. Островського,
• Мак-Хілл — «Змова приречених» М. Вірти,
• Перкінс — «Місія містера Перкінса в країну більшовиків» О. Корнійчука,
• Артур — «Овід» Е.-Л. Войнич,
• Габу — «Люди доброї волі» Г. Мдівані.

Київський державний академічний український драматичний театр імені Івана Франка

• Буличов — «Єгор Буличов та інші» М. Горького,
• Іван — «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького,
• Полудін — «Персональна справа» О. Штейна,
• Гуля — «Арсенал» В. Суходольського,
• Цвійович — «Д-р» Б. Нушича,
• Морж — «Чому посміхалися зорі» О. Корнійчука,
• Лір — «Король Лір» В. Шекспіра,
• Мак — «Над Дніпром» О. Корнійчука.

Фільми

• «Ягідка кохання» (1926, Жан Ковбасюк),
• «Смачного» (1933, Жеребков),
• «Коліївщина» (1933, полковник),
• «Мартин Боруля» (1953, Омелько),
• «Суєта» (1956, Тарабанов),
• «Кривавий світанок» (1956, Андрій Волик)

Відзнаки

Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями. Двічі лауреат Сталінської премії (1947, 1948).

Пам'ять

• Йому присвячено документальну стрічку «Мар'ян Крушельницький» (1960, реж. В. Ляховецький, «Київнаукфільм»).
• У 1995 р. Харківська міська рада заснувала премію його імені.