Кріоніка

Кріо́ніка (від грец. κρύος — «холод», «мороз») — низькотемпературне заморожування (зазвичай при температурі кипіння рідкого азоту −196 °C) і збереження людських останків у надії на можливість їхнього воскресіння засобами медицини в майбутньому^[1][2]. Кріоніка скептично сприймається широкою науковою спільнотою. Зазвичай її вважають псевдонаукою^[3], а її практику характеризують як шарлатанство^[4][5]. Кріоніка разом з анабіозом є популярною темою в науковій фантастиці^[6].

Фахівці готують тіло до кріоконсервації у 1985 році

Процедури кріоконсервування можна починати лише після того, як «пацієнти» клінічно і юридично мертві(інші мови). Процедури можуть розпочинатися за кілька хвилин після смерті^[7], при цьому використовують кріопротектори, щоб запобігти утворенню льоду в процесі консервації^[8][9]. Реанімувати труп, який пройшов замороження, неможливо за сучасного розвитку технологій, оскільки це ушкоджує мозок, в тому числі його нейронні ланцюги^[10][11]. Першим замороженим трупом був Джеймс Бедфорд(інші мови) у 1967 році^[12].

Економічні міркування ускладнюють можливість для кріонічних корпорацій залишатися в бізнесі достатньо довго, щоб отримати будь-яку довгострокову вигоду^[13]. «Пацієнти» не можуть продовжувати платити за власне збереження, будучи мертвими. Перші спроби кріоконсервування були зроблені в 1960-х і на початку 1970-х років — більшість з них покладалися на членів сім'ї, які оплачували консервацію, і закінчилися невдачею: всі тіла, крім одного^[14], кріоконсервовані до 1973 року, були розморожені та утилізовані^[15][16].

Історія

Заморожування людей вперше було науково запропоновано професором з Мічигану Робертом Еттінгером, коли він написав «Перспективи безсмертя» 1962 року. Книга популяризувала ідею, що трупи невиліковно хворих людей можна заморозити, щоб зберегти їх до того часу, поки медицина не знайде спосіб воскресіння та лікування. За три роки після книги Еттінгера відбувся перший експеримент із заморожування людини, який, однак, вийшов невдалим. 1967 року «Каліфорнійська спільнота кріології» (КСК) заморозила другу людину, якою став Джеймс Бедфорд, 70-річний психолог. За заповітом Бедфорда, 100 тисяч доларів США пішло на подальший розвиток в області кріоніки. Однак до 1973 року зберігання та перевезення першого пацієнта обійшлось вже у 2,5 раза більше цієї суми. Він є першою та найстарішою людиною з 1967-го, тіло якої було кріоконсервовано. Його кілька разів перевозили в різні заклади, і воно досі зберігається у Alcor Life Extension Foundation^[17][18].

Серед українських вчених можливості кріоніки розглядав Микола Амосов у «Записках з майбутнього» (1965)^[19].

До кінця 1970-х років у Сполучених Штатах працювало 6 кріонічних компаній. Однак збереження та подальше утримання тіл на невизначений термін виявилося занадто дорогим для широкої громадськості. Більшість компаній припинили свою діяльність у 1980-х роках. У 1987 році Alcor було звинувачено у вбивстві клієнтки, коли фонд відмовився надати для огляду її заморожену голову. Справу владнали в 1991 році поза судом^[17].

Попит на кріоніку в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні різко зріс на початку 2020-х років, і Southern Cryonics відкрила перший кріонічний об'єкт у Південній півкулі у 2024 році^[17]. До 2023 року було кріонічно збережено близько 500 осіб, більшість у Сполучених Штатах; а також десятки домашніх тварин. Дехто вирішили заморозити лише свою голову^[18].

Хоча жодного відродження кріоконсервованої людини не відбулося, ряд біологічних зразків було кріоконсервовано, збережено в рідкому азоті та відроджено. Серед них комахи, вугрі та окремі органи тварин. Наприклад, у 2005 році кріоконсервовану нирку кролика розморозили та пересадили іншому кролику. Орган функціонував нормально^[17].

Проблеми реалізації

Майбутні методи розморожування кріоконсервованих людей і тварин є суто гіпотетичними^[17].

Людина не має природних пристосувань для анабіозу. Хоча охолодження до низьких температур справді сповільнює життєві процеси, це завдає незворотних ушкоджень головного мозку. Рішенням могла б стати попередня генетична модифікація організму. Якщо ж охолоджувати тіло до температур, нижчих нуля, це призводить до замерзання води і руйнування клітин. Для протидії цьому необхідне введення до організму речовин-кріопротекторів, як гліцерин та етиленгліколь. Але кріопротектори складно рівномірно поширювати людським тілом і їхня тривала дія шкідлива^[20]. Успішно розморожувати вдається лише сперматозоїди, яйцеклітини та ембріони. Людські ембріони розморожували, імплантували в матку та зрештою розвивали здорових новонароджених^[17].

Альтернативним рішенням розглядається замороження лише мозку, що буде пересаджений у нове тіло, зокрема вирощене з використанням стовбурових клітин тієї самої людини^[20].

На сучасному етапі розвитку технологій тіло людини поступово охолоджується, кров замінюється кріопротектором. Потім тіло охолоджують за допомогою газоподібного азоту до -125 ℃. Далі пацієнта додатково охолоджують до -196 ℃ протягом наступних двох тижнів. Вартість процедури та зберігання зазвичай складають десятки й сотні тисяч доларів США. Переважно вся сума сплачується ще до смерті^[17].

Кріоніка в мистецтві

Тема кріоніки часто сполучається з темою анабіозу в науковій фантастиці та фентезі, і є поширеним інструментом перенесення персонажів у майбутнє. Також не рідкісна тема дефективності отриманого внаслідок кріоніки безсмертя, нездійснених після оживлення очікувань.

Література

Консервуючий ефект низьких температур описувався задовго до появи кріоніки. У готичному романі «Гай Деверелл» (1865 року) Шерідана Ле Фаню описується процедура «повільного охолодження», завдяки якій людина зберігається 20-30 років не старіючи. Ідея оживлення людей, випадково похованих у льоду, вперше була розроблена Вільямом Кларком Расселом у творі «Замерзлий пірат» (1887). У тексті Луї Буссенара «Десять тисяч років у крижаній брилі» (1889) тогочасна людина потрапляє в майбутнє в результаті подібної аварії. «Ні життя, ні смерть» (1926) — оповідання Олександра Бєляєва, в якому головний герой, розморожений через 75 років, зустрічає свого постарілого сина. «Воскресіння Джимбера Джо» Едгара Райса Барроуза (1937) — це сатирична розповідь про відродження замороженої доісторичної людини та її життя у цивілізованому світі. «Далека арена» (1978) Річарда Бена Сапіра змальовує подібне за участю римського гладіатора^[6].

Можливі соціальні проблеми, пов'язані з масштабними кріонічними проєктами, досліджуються в різних науково-фантастичних оповіданнях. У книзі Кліффорда Д. Сімака «Навіщо кликати їх назад з небес?» (1967) показано світ, мешканці якого проживають життя в підготовці до замороження та подальшого вічного життя, що стає підставою для політичних зловживань. Цинічний опис політики поводження з мертвими пропонується у книзі Ларрі Нівена «Беззахисні мерці» (1973), де заморожені під різними приводами люди отримали статус мертвих і стали експлуатованим ресурсом для трансплантації органів. Сатиричний трилер Ернеста Тідімана «Абсолютний нуль» (1971) розповідає про фінансиста, який створює величезну кріонічну індустрію. У романі «Двері в піску» (1976) Роджера Желязни зображена кріонічна афера, в якій 90 % «клієнтів» стають донорами органів^[6].

Багато історій про кріоніку зображують людей, які, заморожуючи себе в надії на порятунок чи краще життя, стикаються зі ще більшими проблемами. Герой книги Ларрі Нівена «Перечекайте» (1968), самозаморожується на Плутоні в очікуванні порятунку, але лишається притомним, оскільки щоночі сильний холод робить його нервову систему надпровідною. В «Озімандії» (1972) Террі Карра люди, які потрапляють до кріонічних сховищ, щоб уникнути війни, стають жертвами грабіжників. У творі Грегорі Бенфорда «Роблячи Леннона» (1975) розморожений Джон Леннон виявляється не таким, яким його уявляли. А в книзі «Охолоджувач» (1993) Стерлінга Блейка описується розвиток кріонічного руху в найближчому майбутньому, якому загрожує антикріонічний рух. У книзі «І він не зайнятий народженням…» (1986) Браяна М. Стейблфорда підприємець, якому вдається попри всі труднощі отримати за допомогою кріоніки безсмертя, виявляється не в змозі уникнути долі^[6].

У «Голови» (1990) Грега Біра описано кріоніку лише голів. У «Дзеркальному танці» (1994) Лоїс Макмастер Буджолд центрального персонажа вбивають, заморожують та відроджують. Тоді як дія її ж «Кріоопіку» (2010) відбувається на планеті, де панують кріонічні корпорації, що пов'язаними з ускладненнями економіки, політики та технологій^[6].

Фільми

• «Заморожений» (1969) — кінокомедія; після корабельної аварії в 1905 році один з членів екіпажу був випадково залитий гліцерином та миттєво замерз. Після розмороження від нього приховують, що минуло 65 років.
• «Сплячий» (1973) — кінокомедія; Майлз Монро, людина, що складається з самих недоліків, ліг у лікарню на просту операцію, а прокинувся 200 років потому.
• «Крижана людина» (1984) — у фільмі розповідається про знайденого вмерзлого в лід печерного неандертальця, і як вченим вдається повернути його до життя.
• «Льодовий» (1985) — фільм жахів про керівника корпорації, якого після смерті заморожують у кріогенній камері та оживляють через десять років. Процедура проходить успішно, проте він повертається до життя без душі.
• «Вічно молодий» (1992) — фільм; головний герой Деніел, дівчина якого впала в кому, погоджується на експеримент, в якому він буде заморожений на один рік, але прокидається він через 50 років.
• «Заморожений каліфорнієць» (1992) — кінокомедія про двох підлітків, які знаходять і розморожують замерзлу печерну людину, якій доведеться пристосовуватися до суспільства XX століття.
• «Руйнівник» (1993) — сержанта Джона Спартана та його заклятого ворога засуджують до замороження в кріов'язниці. Через десятки років обоє опиняються в світі майбутнього, зніжені жителі якого не в змозі захистити себе.
• «Остін Паверс: Міжнародна людина-загадка» (1997) — кінокомедія; суперагент заморозив себе на космічному кораблі до того часу, коли його послуги знадобляться в майбутньому.
• «Бетмен і Робін» (1997) — супергеройський фільм, в якому лиходій Містер Фріз заморозив свою смертельно хвору дружину, сподіваючись знайти спосіб вилікувати її.

Мультсеріали

• «Губка Боб Квадратні Штани» (1999) — в серії «СБ-129» Сквідвард був заморожений в холодильнику та прокидається в далекому майбутньому через 2000 років.
• «Футурама» (1999) — головний герой Філіп Фрай випадково був заморожений у кріогенній камері у 2000 році й розморожений у 3000 році.

Див. також

• Криптобіоз
• Екстропіанство
• Сплячка
• Подовження терміну життя
• Переохолоджена рідина
• Сплячий космічний корабель
• Мозок у колбі
• Завантаження свідомості