Крістіана Дерош-Ноблькур

Крістіана Дерош-Ноблькур (фр. Christiane Desroches Noblecourt; 17 листопада 1913, Париж, Франція — 23 червня 2011, Сезанн, департамент Марна, Франція) — французька єгиптологиня, письменниця. Визнана фахівчиня в галузі мистецтвознавства та археології Стародавнього Єгипту.

Крістіана Дерош-Ноблькур
фр. Christiane Desroches Noblecourt[1]
Ім'я при народженні	фр. Clémence Christiane Desroches[2]
Народилася	17 листопада 1913(1913-11-17)[3][4][…]  XVI округ Парижа, Париж[2]
Померла	23 червня 2011(2011-06-23)[3][4][…] (97 років)  Еперне[2]
Поховання	Cemetery of Mondement-Montgivrouxd
Країна	Франція[1]
Діяльність	кураторка, археолог, єгиптолог, боєць опору, мистецтвознавиця, професор, дослідниця
Галузь	єгиптологія[1]
Alma mater	Луврська школаd (1934)[5], Lycée Molièred[5], Практична школа вищих досліджень[5] і Паризький університет[5]
Знання мов	французька[1] і єгипетська
Заклад	Лувр і Луврська школаd[5]
Учасник	Друга світова війна
Членство	Q3326486?, Французький інститут східної археології (1940) і Réseau du musée de l'Hommed[6]
Посада	conservateur général du patrimoined
Нагороди	золота медаль Національного центру наукових досліджень (1975) Broquette-Gonin prized (1965) prix Diane-Potier-Boèsd (1988)
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

З раннього віку захопилася успіхами знаменитого англійського археолога і єгиптолога Говарда Картера, який 1922 року в Долині Царів поблизу Луксора відкрив гробницю Тутанхамона.

Влаштувалася на роботу до відділу єгипетських старожитностей у Луврі.

Стала першою членкинею Французького інституту східної археології і першою жінкою, якій 1938 року дозволено проведення археологічних розкопок на берегах Нілу в районі Едфу та Дейр-ель-Медіни.

Під час Другої світової війни брала участь у русі опору. Як хранителька єгипетських скарбів Лувру, займалася таємним переміщенням їх у вільні неокуповані райони Франції.

Померла 2011 року в Сезанні (французький департамент Марна).

Наукова та творча діяльність

К. Дерош-Ноблькур — одна з провідних єгиптологів світу, генеральний інспектор та почесний головний охоронець музеїв Франції. Працювала спеціальним консультантом ЮНЕСКО в Єгипетському археологічному центрі досліджень і документування (фр. Centre des études et de documentation d’archéologie égyptienne (CEDAE)) в Каїрі, в організації якого брала участь. Від самого початку брала участь у Міжнародній кампанії ЮНЕСКО з порятунку пам'ятників Нубії.

Засновниця Франко-єгипетського центру в Карнаці, керувала реставраційними роботами в Долині Цариць у Луксорі.

Авторка численних статей і книг з єгиптології, давньоєгипетського мистецтва та історії, відома також своєю роллю в збереженні нубійських храмів від затоплення, викликаного спорудженням Асуанської греблі, збереженні мумії фараона Рамзеса II, якій загрожувало враження грибком.

Була однією з ініціаторів та активною учасницею організації й проведення в Луврі виставок мумій Тутанхамона 1967 року (близько 1,3 млн відвідувачів), Рамзеса II — 1976 року та Аменхотепа III — 1993 року.

Вибрані публікації

Нагороди

1975 року відзначена престижною золотою медаллю Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS). У січні 2008 року нагороджена найвищою нагородою Франції — Великим хрестом ордену Почесного легіону, а також:

• Гранд-офіцер ордену «За заслуги» (Франція)
• Медаль Опору (Франція)^[7]
• Командор Ордену Академічних пальм
• Командор Ордену Мистецтв та літератури
• Великий хрест ордену Почесного легіону
• Кавалер Ордену Визволення Єгипту
• Велика золота медаль SEP^[ru] (1991)
• Велика срібна медаль ЮНЕСКО тощо.