Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ксаверове
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ксаве́рове (до 1918 року — Савелівка) — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, у складі Городищенської міської громади. Населення — 389 чоловік, 237 дворів (на 2010 рік). Розташоване за 25 км на південний схід від центру громади — міста Городище та за 4 км на північ від залізничної станції Цвіткове.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Поблизу села знайдено знаряддя праці доби неоліту.
Після реформи 1861 року селяни отримали по 3,5 десятин землі, панові належало близько 500.
У Лаврентія Похилевича в «Сказаннях про населені місцевості Київської губернії» про Ксаверовку сказано:
 |
Село при вершині струмка Медянки. Називається також Дубове, бо оточене дубовими гаями. Жителів обох статей — 1005. Церква Покровська, дерев'яна. Побудована одночасно з Калиновською (1864 р.) Оригінальний текст (рос.)
Село при вершине ручья Медянки. Называется также Дубово, потому что окружено дубовыми рощами. Жителей обоего пола — 1005. Церковь Покровская, деревянная. Построена в одно время с Калиновской (1864 г.) |
 |
1905 року в селі відбувся виступ селян проти поміщика. Ватажками селянського руху були Аркуша Харитон, Кирпатий Денис, Сабадаш Іван, Рада Яків.
Перша школа відкрита у 70-х роках XIX століття. Охоплювала навчання 20 % дітей шкільного віку. Із 40 дітей школу закінчували лише 10—12. З пошаною згадується в селі прізвище Обломського, який увійшов в історію як народний учитель. У 1918 році відкрита початкова школа.
У 1929 році, під час примусової колективізації, у селі заснували колгосп. Перший голова — Охріменко Олекса Омелькович. Колгосп змінював назви: «ім. Крупської», «Ворошилова», «20 років РСЧА», у роки укрупнення господарств під час приєднання до села Калинівки — «Жовтень», з приєднанням до села Хлистунівки — дільниця колгоспу ім. Котовського.
У роки німецько-радянської війни 172 жителі воювали на фронтах, з них 113 загинули, 64 нагороджені бойовими орденами і медалями СРСР. На їхню честь у селі споруджений обеліск Слави.
У післявоєнні роки в селі працював колгосп ім. Ворошилова, що використовував 1401 га земельних угідь, зокрема 1221 га орної землі. Колгосп вирощував зернові і технічні культури.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР у 1923—1933 та 1946–1947 роках.
Станом на 1972 рік в селі проживало 1 082 осіб, працювала 8-річна школа, у якій навчалось 155 учнів, клуб на 300 місць, фельдшерсько-акушерський пункт.
У 1988 році відбулося розділення колгоспів, був утворений колгосп «Прогрес», який очолив Коцупатрий Олексій Миколайович. 1995 року була збудована школа.
Сучасність
У селі діє ТОВ «Берег», яке займається вирощуванням сільськогосподарських культур та вирощуванням птиці і свиней.
Пам'ятки
Довжик — заповідне урочище.
Remove ads
Відомі особистості
- Блажевський Степан Теофілович (?–1930) — організатор антибільшовицького повстанського руху на Черкащині.
- Копитов Владислав В'ячеславович — (1998—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Марковський Михайло Миколайович (1869—1947) — український педагог.
Див. також
Джерела
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads