Культурна історія сідниць

Культурна історія сідниць включала увагу до сідниць у різних формах мистецтва та сексуалізацію сідниць, яка відбувалася протягом всієї історії людства.^[1]

Культурна історія сідниць

Культурна історія сідниць у Вікісховищі

Еволюційне значення

Сексолог Альфред Кінсі припустив, що сідниці є основним місцем сексуальних проявів у приматів. Деякі антропологи та соціобіологи вважають, що грудний фетишизм походить від подібності грудей до сідниць, але натомість вони забезпечують сексуальний потяг, коли на тіло дивляться спереду.^[2]

Жінки, як правило, мають більш круглі та пишні сідниці, викликані естрогеном, який спонукає організм накопичувати жир у сідницях, стегнах і гомілках. Тестостерон перешкоджає накопиченню жиру в цих областях. Таким чином, сідниці у жінок містять більше жирової тканини, ніж у чоловіків, особливо після статевого дозрівання. Еволюційні психологи припускають, що округлі сідниці, можливо, еволюціонували як бажана риса, оскільки вони є візуальним показником молодості та фертильності жінки. Вони сигналізують про наявність естрогенів і достатніх запасів жиру для вагітності та лактації. Крім того, сідниці вказують на форму та розмір тазу, що впливає на здатність пережити пологи. Оскільки розвиток сідниць починається з менархе і зменшується з віком, повні сідниці також є символом молодості.^[1]

Біолог-антрополог Гелен Фішер сказала, що «можливо, м'ясисті округлі сідниці приваблювали чоловіків під час статевого акту ззаду».^[3] У дослідженні 2017 року з використанням 3D-моделей і технології стеження за очима було перевірено твердження Фішер і показано, що незначне висунення спини жінки впливає на те, наскільки привабливою її сприймають інші, і привертає погляди як чоловіків, так і жінок.^[4][5] Боббі С. Лоу та ін. стверджують, що жіночі сідниці «еволюціонували в контексті боротьби самок за увагу та батьківську прихильність могутніх самців, які контролюють ресурси», як «чесний прояв запасів жиру», який неможливо сплутати з іншим типом тканини, хоча Тім М. Каро відкинув це як необхідний висновок, заявивши, що жіночі жирові відкладення на стегнах покращують індивідуальну фізичну форму жінки, незалежно від статевого відбору.^[6]

Історія

Жіночі сідниці були символом родючості та краси з ранньої історії людства. Статуї, створені ще за 24 000 років до нашої ери, такі як Венера Віллендорфська, мають перебільшені сідниці та стегна.^[1]

Венера Калліпіга

Еротична краса жіночих сідниць була важливою для стародавніх греків, які, як вважають, створили такі статуї, як Венера Каліпіга (хоча збереглася лише можлива римська копія), які підкреслюють сідниці.^[7] Оголені сідниці також вважалися еротичними в Китаї династії Мін, де їх часто порівнювали з яскравим повним місяцем.^[8] Багато митців позують моделями, щоб підкреслити сідниці.^[7]

Рух маньєристів не боявся перебільшувати пропорції тіла для ефекту, який вважався привабливим; Юнона в ніші, гравюра Якопо Каральо, ймовірно, за малюнком Россо Фіорентіно, 1526 р.

Сідниці протягом століть вважалися ерогенною зоною в західній думці; еротизація жіночих сідниць була зумовлена їх асоціацією та близькістю до жіночих репродуктивних органів. Сідниці часто є табу через їх близькість до ануса та асоціацію з видільною системою. Психоаналітик Зигмунд Фрейд висунув теорію, що психосексуальний розвиток відбувався в три стадії (оральна, анальна і генітальна), і фіксація на анальній стадії спричинила анальне утримання та тривалий фокус на еротизації ануса.^[1]

Еротика порки вікторіанської епохи з «Мемуарів Доллі Мортон».

Шльопання займало важливе місце в порнографії вікторіанської Британії, де споживали еротику, таку як «Розповіді леді Бамтіклер» Джона Кемдена Готтена та «Виставка самок джгутиконосців» Джорджа Кеннона.

У «Дослідженнях з психології сексу», опублікованому в 1927 році британським лікарем і сексуальним психологом Гевлоком Еллісом, описано культурні сексуальні особливості сідниць^[1]:

Таким чином, ми бачимо, що серед більшості народів Європи, Азії та Африки, головних континентів світу, великі стегна і сідниці жінок зазвичай вважаються важливою ознакою краси. Ця вторинна сексуальна ознака являє собою найбільш рішуче структурне відхилення жіночого типу від чоловічого, відхилення, якого вимагає репродуктивна функція жінки, і в тому захопленні, яке вона викликає, статевий відбір, таким чином, працює в руслі природного відбору.

Він додає, що

Європейський художник часто прагне скоріше пом'якшити, ніж підкреслити випуклі лінії жіночих стегон, і примітно, що японці також вважають красивими маленькі стегна. Майже скрізь великі стегна і сідниці вважаються ознакою краси, і пересічний чоловік дотримується такої думки навіть у найбільш естетичних країнах.

Також Елліс стверджує, що корсети і турнюр були покликані підкреслити сідниці.^[9]

Акцент на жіночих сідницях як сексуальній характеристиці останнім часом зріс, згідно з Реєм Б. Брауном, який пояснює цю зміну популяризацією джинсів:

[А]кцент на верхній частині жіночого тулуба останнім часом поступився місцем нижній частині тіла, зокрема сідницям. Така зміна відбулася зовсім недавно, коли в моду увійшли джинси з деніму. Для того, щоб підкреслити фігуру, виробники джинсів зробили акцент на стегнах. А після того, як стали популярними брендові джинси з іменем дизайнера на стегновій кишені, ще більшого акценту надали задній частині. Чим більше зростали продажі джинсів, тим більше використовувалася реклама, яка підкреслювала задню частину тіла, до такої міри, що саме ця зона може з часом перевершити груди як сексуальний образ жіночого тіла номер один.^[10]

Чоловічі сідниці

Задня частина Давида Мікеланджело

У той час як жіночі сідниці часто еротизуються в гетеросексуальній еротиці, чоловічі сідниці вважаються ерогенними багатьма жінками, а також еротизуються у гей- еротиці, яка часто зосереджується на анальному сексі.^[11][12] Історично вони також зображуються в скульптурі та іншому образному мистецтві з такою ж частотою, як і жінки.

Сідниці в мистецтві

Скульптура

• Сідниці в скульптурі
• 
  Фрагмент скульптури, Мальта, фото 2019 року
• 
  Едуардо Уркуло Зад (ісп. El cul), парк Карлоса І, Барселона
• 
  Карлос Ангельбергер Чотири літери Skulpturenpark Artpark(інші мови), Лінц

Візуальне мистецтво

• У живопису
• 
  Поль Мерварт Купальниця^[13], 1883
• 
  Ш.-А. Коессен де Лафосс^[fr] Діана, 1889
• 
  А. Р. Менгс Суд Паріса
• 
  Ф. П. Чумаков Купальниця
• 
  Ю. Л. Стюарт(інші мови) Етюд оголеної жінки, 1892
• 
  К. Лотц Три грації
• 
  Ж.-Б. Реньо Три грації, 1793
• 
  Ж.-Л. Жером Басейн у гаремі, бл. 1876
• 
  А. Цорн Дівчата з Даларни у лазні, 1906
• 
  А. Цорн Ванна, 1888
• 
  А. В. Бугро Німфи і сатир(інші мови), 1873
• 
  Ф. Буше Виховування Амура, 1742
• 
  Дж. Розаті(інші мови) Вибір фаворитки (фрагмент)
• 
  Дж. Розаті Оцінювання нового надходження, до 1917

Музика

Сідницям присвячено чимало популярних пісень, зокрема:

• «(Shake, Shake, Shake) Shake Your Booty» (1976) — пісня американського гурту «KC and the Sunshine Band»
• «Fat Bottomed Girls» (1978) — пісня гурту «Queen»
• «Pourvu qu'elles soient douces» (1988) — пісня Мілен Фармер
• «Bootylicious» (2001) — пісня гурту «Destiny's Child»
• «Ass Like That» (2004) — пісня репера Eminem
• «Check on It» (2005) — пісня Бейонсе
• «My Humps» (2005) — пісня гурту «The Black Eyed Peas»
• «Розтрусіть свої сідниці» (2006) — пісня гурту «Тартак»
• «Shake That» (2006) — сингл американського репера Eminem
• «Dance (Ass)» (2011) — пісня американського репера Big Sean
• «Bubble Butt» (2013) — пісня з альбому «Free the Universe» у рамках проєкту «Major Lazer»
• «Wiggle» (2014) — пісня Джейсона Деруло, популяризована репером Snoop Dogg
• «Anaconda» (2014) — пісня Нікі Мінаж
• «Booty» (2014) — пісня Дженніфер Лопес

З початку 2000-х кількість пісень на тему сідниць різко зросла, особливо у жанрах хіп-хоп, регі (денсхол) і R&B^[1].

Танець

Танець тверкінг в англійській мові також відомий під назвами booty dance, booty shake, тобто «танець задом», «трясіння задом».

Фетишизм сідниць

Фетиш сідниць або сідничний парціалізм — це стан, при якому сідниці стають основним центром сексуальної уваги.^[14] Це може бути пов'язано з копрофілією, фетишизмом спідньої білизни, епроктофілією та садомазохістськими тілесними покараннями сідниць.^[15] Пігофілія — це сексуальне збудження, викликане баченням сідниць людини, грою або дотиком до них.^[16]

Див. також

• Анальна еротика
• Поклоніння тілу
• Ямочки Венери
• Історія еротичних зображень
• Історія людської сексуальності