Кульчицький Генріх Станіславович

Генріх Станіславович Кульчи́цький (нар. 2 грудня 1922, Козятин — пом. 8 січня 2009, Київ) — український архітектор; почесний член Української академії архітектури з 1994 року.

Кульчицький Генріх Станіславович
Народження	2 грудня 1922(1922-12-02)  Козятин, Бердичівський повіт, Київська губернія, Українська СРР
Смерть	8 січня 2009(2009-01-08) (86 років)  Київ, Україна
Країна (підданство)	СРСР  Україна
Навчання	Київський інженерно-будівельний інститут (1948)
Діяльність	архітектор
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Кульчицький.

Біографія

Народився 2 грудня 1922 року в місті Козятині (нині Хмільницький район Вінницької області, Україна) в багатодітній сім'ї слюсаря-залізничника. У 1939 році закінчив Козятинську школу № 2 та поступив до Київського інженерно-будівельного інституту^[1].

Брав участь у німецько-радянській війні. 1941 року під Каневом отримав поранення. Після одужання, в числі будівельного батальйону, споруджував цехи та заводи в Челябінську. Після відвоювання Києва у 1943 році, продовжив навчання у Київському інженерно-будівельному інституті, яке закінчив у 1948 році^[1].

Після здобуття фахової освіти був направлений в Башкирську АРСР до будівельного тресту в місто Октябрський. У 1949—1950 роках працював в інституті «Сталінобл­проєкті» у Сталіно; упродовж 1950—1990 років — в інституті «Київпроекті», де був начальником управління; у 1990—2006 роках — у Київській державній експертизі архітектурних проєктів: заступник голови, головний експерт. Помер у Києві 8 січня 2009 року.

Споруди

Серед реалізованих проєктів

• Палац культури шахтарів у селищі Рутченковому (1950);

у Києві

Київ, Русанівська наб., 16, 1970 р., у співавторстві з В. Ладним

• житлові будинки на:
  • Кловському узвозі, № 10 (1954–1957);
  • вулиці Дачній, № 6 (1955);
  • бульварі Лесі Українки, № 9 (1964);
• реконструкція Жовтневого палацу (1951—1955);
• Русанівський житловий масив (1961–1974, у співавторстві з Вадимом Ладним);
• 1–5-й мікрорайони житлового масиву Оболоні (1970–1973);

готель «Славутич».

• готель «Славутич» (1971–1972);
• реконструкція та добудова пло­щі Жовтневої революції (1976–1981, у співавторстві).

Відзнаки

• Орден «Знак Пошани»^[1];
• Заслужений архітектор УРСР з 1985 року;
• Державна премія СРСР у галузі літератури, мистецтва і архітектури з 1985 року.