Кундзіч Олексій Леонардович

Кундзіч Олексій Леонардович (9 (22) квітня 1904(19040422), Павлівка — 20 червня 1964, Ялта) — український радянський письменник, перекладач і перекладознавець.

Олексій Кундзіч
Народився	9 (22) квітня 1904(1904-04-22) Павлівка
Помер	20 червня 1964(1964-06-20) (60 років) Ялта
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, перекладач, перекладознавець
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Знання мов	українська і російська
Мова творів	українська
Роки активності	з 1926
Жанр	роман
Учасник	німецько-радянська війна

Життєпис

Літературна організація «Молодняк». 1927. Зліва направо: сидять унизу Олексій Кундзіч, Павло Усенко, Петро Голота; в середньому ряду Дмитро Гордієнко, Олесь Донченко, Терень Масенко, Леонід Первомайський, Іван Момот, Марко Кожушний; стоять угорі Іван Ковтун (Юрій Вухналь), Ярослав Гримайло, Борис Даніман (завідувач відділу друку ЦК ЛКСМУ і член редколегії журналу «Молодняк»), Володимир Кузьмич.

Народився 9 (22 квітня) 1904 року в селі Павлівці (тепер Калинівського району Вінницької області) в селянській родині. Навчався на Вищих педагогічних курсах у Вінниці, у 1921–1925 роках — у Кам'янець-Подільськім інституті народної освіти. У 1926 році закінчив Харківський інститут народної освіти. Належав до літературної організації «Молодняк»^[1]. Виступав як перекладач, публіцист, літературний критик, теоретик художнього перекладу. Учасник німецько-радянської війни.

Могила Олексія Кундзіча

Жив у Києві.

Помер 20 червня 1964 року. Поховано в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Пам'ятник на похованні встановлено 1965 року, скульптор К. А. Кузнецов^[2].

Творчість

Брав участь у підготовці «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953–1963). Основні праці з питань мовної культури та перекладознавства:

• • «Дієзи в ключі!»,
  • «Переклад і літературна мова»,
  • «Деякі питання перекладу творів Л. М. Толстого»,
  • «Питання залишається актуальними» та інші.

Вони вміщені в посмертних збірниках літературно-критичних праць Кундзіча:

• «Дієзи в ключі!» (1965),
• «Слово і образ» (1966),
• «Творчі проблеми перекладу» (1973).

Переклав українською мовою роман «Війна і мир» Льва Толстого,^[3] окремі твори М. Лермонтова, М. Горького, Л. Леонова тощо.

Вшанування пам'яті

меморіальна дошка

19 жовтня 1971 року в Києві, на фасаді будинку Роліту по вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького), 68, в 1954–1964 роках жив і працював Олексій Кундзіч, установлено гранітну меморіальну дошку (барельєф; скульптор Н. М. Дерегус)^[4].