Курлін Юрій Володимирович

Ю́рій Володи́мирович Курлі́н (17 вересня 1929, Шацьк — 27 лютого 2018, Київ) — льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу (1966). Заслужений льотчик-випробувач СРСР.

Курлін Юрій Володимирович
Народився	17 вересня 1929(1929-09-17) Шацьк, Рязанський округ, Московська область, РСФРР, СРСР
Помер	27 лютого 2018(2018-02-27) (88 років) Київ, Україна
Поховання	Берковецьке кладовище
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	льотчик-випробувач
Alma mater	Ростовський-на-Дону коледж радіоелектроніки, інформаційних і промислових технологійd (1949), Краснокутське льотне училище цивільної авіаціїd (1952), Київський інститут цивільного повітряного флоту ім К. Є. Ворошилова. (1956) і Школа льотчиків-випробовувачів імені О.В. Федотоваd (1958)
Заклад	Акціонерне товариство «Антонов»
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Майстер спорту СРСР міжнародного класу
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Юрій Курлін народився 17 вересня 1929 року в місті Шацьк^[1]. Юні роки провів у П'ятигорську. Курлін закінчив Ростовський індустріальний технікум і Краснокутське льотне училище Цивільного повітряного флоту, після чого працював льотчиком цивільної авіації в Києві. У 1956 році Юрій Володимирович закінчив Київський інститут інженерів цивільного повітряного флоту, після чого рік працював льотчиком транспортного загону Воронезького авіаційного заводу^[2].

У 1958 році Курлін закінчив школу льотчиків-випробувачів, після чого 36 років працював льотчиком-випробувачем ОКБ Антонова. Брав участь у випробуваннях літаків «Ан-32», «Ан-124», «Ан-8», «Ан-10», «Ан-12», «Ан-22», «Ан-24», «Ан-26». У 1985 році Курлін встановив чотири світових рекорди висоти на «Ан-32».

Могила Юрія Курліна, Берковецьке кладовище

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1966 року «за мужність і героїзм, проявлені при випробуванні нової авіаційної техніки» Юрій Курлін був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 11247.

Заслужений льотчик-випробувач СРСР, майстер спорту СРСР міжнародного класу з літакового спорту, 1 розряд зі спортивної гімнастики.

У 1994 році пішов з льотно-випробувальної роботи. Мешкав у Києві, працював інструктором-методистом в ОКБ Антонова, викладав у Національному авіаційному університеті.

Помер від зупинки серця 27 лютого 2018 року у корпусі Національного авіаційного університету, куди приїхав на ювілей колеги^[3]. Похований на Берковецькому кладовищі.

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (22 липня 1966, медаль № 11247, «за мужність і героїзм, проявлені при випробуванні нової авіаційної техніки»);
• орден Леніна (22.07.1966 р.);
• два ордена «Знак Пошани»;
• орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня;
• орден «За заслуги» III ступеня (Україна, 7 лютого 2000 року) — за вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю^[4]
• медалі.