Кучук Віктор Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кучук.

Ві́ктор Васи́льович Кучу́к (1988—2023) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2024, посмертно).

Віктор Кучук Віктор Васильович Кучук
Солдат
Загальна інформація
Народження	1 квітня 1988(1988-04-01)  Бистрі, Станишівська сільська рада, Житомирський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	18 березня 2023(2023-03-18) (34 роки)  Невельське, Очеретинська селищна територіальна громада, Покровський район, Донецька область, Україна  (загинув у ході бойових дій)
Національність	українець
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	10-й окремий мотопіхотний батальйон «Полісся»  59 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну Битва за Донбас
Нагороди та відзнаки

Життєпис

Народився 1 квітня 1988 року в с. Бистрі Житомирського району Житомирської області. Навчався у Студеницькій школі Коростишівського району Житомирської області; зазнавши травми, продовжив навчання в Кмитівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті. Після закінчення 9 класу вступив до Професійно-технічного училища № 1 (нині філія ЦПТО м. Житомира) за спеціальністю будівельника. Після закінчення училища працював різноробом та будівельником.

З початком російського вторгнення в Україну став до лав ЗСУ. Обороняв південні та східні рубежі нашої країни. Служив стрільцем-зенітником 2-го зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини А 2960. Зазнав складного поранення, але після лікування повернувся до виконання бойових завдань.

Загинув 18 липня 2023 року під час виконання бойового завдання біля с. Невельське Покровського району Донецької області.^[1][2]

Нагороди та відзнаки

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (6 травня 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[3].
• Відзнака Станишівської сільської ради «Честь і гордість Станишівської громади» (рішення виконавчого комітету Станишівської сільської ради № 150 від 17.08.2023 року)^[1].