Кушнір Вячеслав Олексійович

Вячесла́в Олексі́йович Кушні́р — молодший сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Вячеслав Кушнір Кушнір Вячеслав Олексійович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	2 липня 1994(1994-07-02) с. Слобода-Шаргородська (з 2020 року - Шаргородської міської громади Жмеринського району), Вінницька область, Україна
Смерть	15 квітня 2022(2022-04-15) (27 років) м. Маріуполь Донецької області (загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року)
Національність	українець
Псевдо	«Маус»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС України
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кущнір.

Життєпис

Вячеслав Кушнір народився 2 липня 1994 року в селі Слобода-Шаргородська (з 2020 року — Шаргородської міської громади Жмеринського району) Вінницької області. Після закінчення 9 класу вступив до Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, де навчався на повара. У 2013 році почав навчатися у духовній семінарії Ордену Братів Менших Францисканців. Через 3 роки вирішив залишити семінарію. У вільний час любив грати на гітарі ^[1][2].

У січні 2017 року поїхав до Києва на підготовку до вступу в лави полку «Азов». У квітні підписав контракт на службу. У 2019-му брав участь в ООС, був у боях на Світлодарський Дузі, отримав два поранення та після лікування повернувся в стрій.

Займав військову посаду командира відділення 1-го взводу 2-ої роти 2-го батальйону полку «Азов».

Служив і надалі в полку «Азов» вже в Маріуполі. Там одружився та продовжив контракт. Вступив на спеціальність «Психологія» Маріупольського державного університету.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на навчальній базі в Золочеві ^[1]. Повернувся в Маріуполь і разом з азовцями перебував на передовій.

26 березня 2025 року поблизу села Яблунівка, Донецької області загинув рідний брат Кушнір Євгеній.

Загибель

Загинув Вячеслав Кушнір 15 квітня 2022 року від кульового поранення в шию у місті Маріуполь. Під час прориву на завод «Азовсталь» він прикрив собою своїх побратимів. Шість місяців рідні, не маючи офіційного підтвердження про загибель Вячеслава, сподівались, що він живий і не припиняли пошуків. На початку жовтня 2022 року його тіло знайшли та ідентифікували. Чин прощання з полеглим Вячеславом Кушніром відбувся 12 жовтня 2022 року в місті Шаргород в Санктуарії Страстей Господніх. Поховали бійця на Алеї Героїв Шаргородського кладовища ^[3][4][5].

Нагороди

• Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ^[6].

Родина

Брат Вячеслава згодом також долучився до бригади "АЗОВ"

Дружина Поліна Кушнір — уродженка Москви, переїхала в Маріуполь 26 грудня 2020 року. Після смерті Вячеслава займалася волонтерством і вирішила також підписати контракт з бригадою АЗОВ ^[1]

Злишилися мама, дві сестри, троє братів і дружина ^[2].