Кшиштоф Казімірський

Кшиштоф Казімірський гербу «Біберштайн» (пол. Krzysztof Kazimirski або Kazimierski; пом. 15 червня, або після цієї дати,^[1] 1618, м. Київ) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний та суспільно-політичний діяч Речі Посполитої. Ки́ївський латинський єпи́скоп. Представник роду Казімірських, який згадувався у Краківському воєводстві.

Кшиштоф Казімірський Krzysztof Kazimirski (Kazimierski)
Київський римо-католицький єпископ
1598 — 1618
Обрання:	перша половина 1598
Конфесія:	римо-католик
Церква:	Римо-католицька
Попередник:	Йосиф Верещинський
Наступник:	Богуслав Радошевський
5 травня 1599 затверджений Папою
Пробощ у Тарнові
Діяльність:	римо-католицький релігійний та суспільно-політичний діяч
Національність:	поляк
Народження:	16 століття
Смерть:	бл. 15 червня 1618 Київ
Похований:	Домініканський костел святого Миколая, Київ
Династія:	Казамірські
Батько:	Томаш Казімірський
Мати:	Барбара Ґолуховських

Життєпис

варіант гербу Біберштайн

Дата народження невідома. Батько — Томаш Казімірський, мати — перша дружина батька Барбара з роду Ґолуховських.^[1] Мав трьох (за іншими даними п'ятьох^[2]) братів: Станіслава,^[3] Миколая,^[4] Пйотра,^[2]. Не відомо, чи був аріянином. У 1575 році був світською особою, ксьондзом став подібно у 36 років.

Перед 1583 роком: став секретарем князів Острозьких (малі села, маєтності батька, розташовувалися по-сусідству з маєтностями князів), які сприяли його кар'єрі; також був каноніком у Тарнові. Мав посаду пробоща, препозита (подання князя Костянтина-Василя Острозького від 27 серпня 1584^[1]) у м. Тарнів. Був капеланом князя Івана-Януша Острозького. Правдоподібно, у першій половині 1598 року був номінований на посаду київського єпископа РКЦ, 5 травня 1599 отримав згоду Папи. До дієцезії відбув 1606 року. Значно збільшив її доходи, заселяючи нові поселення, у тому числі селянами-втікачами. Для збільшення доходів дієцезії використовував «ревіндикацію» маєтків, збройні напади.^[1]

1611 року під час свого виступу на Сеймі висловився на тему подальших дій щодо Московського царства.^[5]

За його сприяння був збудований^[1] (за іншими даними відновлений^[3]) Домініканський костел святого Миколая при монастирі домініканців на Подолі. У 1613 році був призначений сеймом Речі Посполитої вести перемовини з московитами Московії. За примаса Юрія Радзивілла провів канонічну візитацію Краківської дієцезії РКЦ.^[3]

Помер після 15 червня 1618 року, був похований у збудованій ним латинській катедрі Києва.^[1]