Кізюк Корнило

Корнило (Корнель^[1]) Кізюк (нар. 24 вересня 1892(18920924), с. Трибухівці, нині Бучацький район, Тернопільщина — 25 квітня 1969, Честер, США) — український військовик, вчений, громадський діяч. Член «Українського технічного товариства» (Львів), «Товариства українських інженерів Америки».

Корнило Кізюк
Командант Технічного куреня УГА Корнило Кізюк
Народився	24 вересня 1892(1892-09-24) Трибухівці, нині Бучацький район
Помер	25 квітня 1969(1969-04-25) (76 років) Честер
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  США
Національність	українець
Діяльність	військовик, вчений, громадський діяч
Alma mater	Бучацька державна гімназія
Військове звання	Сотник
Конфесія	УГКЦ
Медіафайли у Вікісховищі

Життєис

Народився 24 вересня 1892 року в с. Трибухівці, нині Бучацький район, Тернопільщина, Україна.

Початкову школу закінчив у рідному селі,^[2] гімназію — в Бучачі.^[3] Під час навчання був провідним членом таємного драгоманівського гуртка учнів гімназії у 1909–1913 роках (разом із Михайлом Гузаром); головою був Іван Балюк.^[1]

Після складання іспиту зрілости вступив до військової старшинської школи, в 95-му полку піхоти пройшов додатковий технічний вишкіл у школі саперів.^[2] Під час І-ї світової війни — командант сотні, потім куреня саперів армії Австро-Угорщини.

Сотник УГА. За поданням командира Чортківської військової округи ЗУНР Василя Оробка Державний секретаріят Військових справ призначив К. Кізюка організатором саперного вишколу УГА в Чорткові; за 4 місяці було вишколено 400 саперів.^[2] Влітку 1919 р. як командант Технічної сотні УГА 14-ї бригади (Чортківської^[4] Станіславської^[5]) відступив за р. Збруч. При ліквідації УГА навесні 1920 року організував відділ з 1200 саперів, перейшов з ним до частин отамана Юрія Тютюнника. Брав участь у рейдах Україною.

Виїхав до Данцига, де вивчав хімію у Вищій технічній школі. Керував старшинським вишколом УВО.^[3] У 1929 р. отримав диплом інженера, повернувся до Галичини, одружився з донькою Теребовлянського декана УГКЦ о. Мохнацького, виїхав до м. Королівська Гута (Польща), працював інженером-хіміком у ньому.^[2]

Співправцював з редакцією журналу «Технічні вісті» (Львів), дописував до польських та німецьких журналів.^[3] Перед II-ю світовою війною був звільнений з роботи (бо українець), переїхав до Галичини, працював на будівництві вапнярки у Миколаєві. Після початку II-ї світової повернувся до Гути Бісмарк.^[2]

На еміграції у м. Берхтесгаден (Німеччина). 1949 р. виїхав до США, оселився у Честері (Пенсільванія). Працював інженером-хіміком у сталеливарні «Фінікс». Діяльний в «Об'єднанні колишніх вояків-українців США», «Самопомочі», «Українському конґресовому комітеті Америки» та інших.