Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Трибухівці (Трибухівська сільська громада)
село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Трибухі́вці — село в Україні, у Трибухівській сільській громаді Чортківського району (до 2020 року в Бучацькому районі) Тернопільської області. Розміщене на річці Вільховець, на північному сході району.


Було центром Трибухівської сільської ради. Від вересня 2016 — центр Трибухівської сільської громади.
У 1961—1992 рр. називалося Дружба[3]. Біля Трибухівців є хутори Заниво та Поперечки, до села приєднано хутір Завадина; хутори Верховина, Довговина, Кут виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців.
Remove ads
Місцевості села
Борщівка, Брухалівка (колишній хутір), Завадина (колишній хутір), Отинівка[4].
Історія
Узагальнити
Перспектива

Перша письмова згадка[5] описує село як власність Бучацьких гербу Абданк.
У 1611 році власником, чи посідачем, села став Станіслав Ґольський, який набув маєтність від представника роду Бучацьких-Творовських гербу Пилява.[6]
У 1672 році село згадується в щоденнику Ульріха фон Вердума.
У 1680 р. після демаркації польсько-турецького кордону Трибухівці залишилися у складі Речі Посполитої.


12 вересня 1702 р. дідичем був Стефан Александер Потоцький — фундатор монастиря оо. василіян у Бучачі[7]
У 1810 році дідич села — Ігнацій Красицький(пом. 20 жовтня 1844; братанок примаса Королівства Польського і Великого князівства Литовського Ігнація Красицького, проживав у Стратині[8]), від якого перейшли в руки доньки Ружі — дружини Адама Орловського (вказаний власником у 1832 р.).
З кінця 1840-х до початку 1870-х дідичами були вірмени Захаріяш та Францішек Криштофовичі, в другій половині 1870-х — граф Теодор Лянцкоронський[9].
Найпізніше з 1886 року до початку другої світової війни дідичами були Корнель (пом. 1898), Францішек (1871—1935, портретист, батько Ядвіги Городиської), Корнель (1904—1940).
У селі діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші.
15 червня 1934 р. частину земель села[10] площею 291,5499 га передали селу Слобідка Джуринська Чортківського повіту[11].
Перший колгосп створили у квітні 1940 року.
1941 року в селі поблизу цвинтаря біля центральної дороги насипали 6-кутну символічну могилу, обклали насип камінними цоколями висотою 80 см, поверхню — дерном. В середину помістили землю, политу кров'ю в'язнів Чортківської тюрми, на вершині встановили березовий хрест. Знизу поставили плиту, на якій викарбували 2 шаблі, тризуб, надпис: «Спіть, хлопці, спіть. Про кращу долю і волю України сніть.» Плиту червоні окупанти знищили 1944 року, насип розгорнули 1950-го.[12]
Чимало хлопців воювали в лавах УПА. Під час однієї з облав, в якій, за спогадами Ганни Семирозум, брали участь ковпаквці, у січні 1945 відбулась перестрілка між упівцями та ними. Кілька ковпаківців вбили, зокрема, «їх старшого» — у відповідь «визволителі» підпалили хату, де виявили повстанців. Згоріла заживо худоба, все майно.[13]
Бучацький аграрний коледж на початку ХХІ століття змінив «місце прописки» на село.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Трибухівської сільської громади[14].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бучацького району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району[15].
Релігія

Церква Преподобної Параскеви (12.09.2010)
1762 року в Пишківцях відкрито експозитуру греко-католицької парафії у Трибухівцях.[16]
До Львівського псевдособору 1946 всі храми в селі належали вірним УГКЦ.
- Церква Преподобної Параскеви (1847 р., відбудована 1994 р., кам'яна; Церква на Отинівці, УГКЦ); добудована в 1990-х);
- Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (XVI—XVII ст., дерев'яна, також відома як Церква на Борщівці, ПЦУ) — 26 грудня 2018 року перейшла до Помісної Православної Церкви від УПЦ МП[17];
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926 р., мурована, відома як Церква на Завадині, ПЦУ);
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (2008 р., мурована, УГКЦ);
- Костел Неустанної Помочі Божої Матері (земельну ділянку, кошти надав Францішек Городиський, проект безкоштовно виконав Ян Тарчалович[18] (з 1912 року — директор школи будівельних ремесел у місті Бучачі[19]) 1903—1936;[20];
- 5 капличок.
Remove ads
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонували 3 окремі виборчі дільниція № 610195–610197.
- Результати
- зареєстровано 2937 виборців, явка 48,01 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 39,29 %, за «Голос» — 16,93 %, за «Європейську Солідарність» — 12,14 %.[21] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 42,13 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 25,24 %, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 8,27 %[22].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[23]:
Пам'ятки
Узагальнити
Перспектива
- Поселення Трибухівці I[d] (трипільська культура (IV тис. — кін. III тис. до н. е.));
- Поселення Трибухівці II[d] (західно-подільська група скіфського часу; давньоруський час (XII—XIII ст.));
- Поселення Трибухівці III[d] (західно-подільська група скіфського часу);
- Поселення Трибухівці IV[d] (давньоруський час (XII—XIII ст.));
- Поселення Трибухівці V[d] (давньоруський час (XII—XIII ст.));
- Поселення Трибухівці VI[d] (давньоруська культура (XII—XIII ст.));
- Поселення Трибухівці VII[d] (епоха бронзи—ранньозалізний час; черняхівська культура; давньоруська культура (XII—XIII ст.));
Втрачені
Костел Неустанної Помочі Божої Матері (1936)
- палац Городиських у неоготичному стилі[24] (тепер на цьому місці — залишки господарських приміщень виробничої частини колишнього Бучацького радгоспу-технікуму — тепер Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ), але в 1944 р. його було підірвано. В 1957 році рештки споруди повністю розібрали.
Пам'ятники
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року (відновлено 1991);
- воїнам-односельцям[d], полеглим у німецько-радянській війні (1970, реконструйовано 1984);
- на могилі[d] воїна ЧА В. Грамоти (1979).
Щойновиявлена пам'ятка історії.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлений із каменю.
Розміри: висота хреста — 1,35 м, постамент — 1х0,9х1, нижній блок постаменту — 1,6х2х2.[25]
Remove ads
Соціальна сфера
Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, дільнична сімейна лікарня, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, фермерські господарства, 10 торгових закладів;
Населення
У 2007 році в Трибухівцях проживало 4232 особи.
Спорт
Узагальнити
Перспектива
У радянські часи команда радгоспу «Дружба», створена з гравців бучацького «Колгоспника (Колоса)», неодноразово брала участь у всесоюзних змаганнях за кубок «Золотий колос», у яких тричі підряд (1969—1971) перемагала, завдяки чому навічно отримала головний приз, що нині перебуває в експозиції Бучацького районного краєзнавчого музею.[26]
У часи відновлення Незалежності України сільський ФК «Трибухівці» кілька разів ставав чемпіоном та володарем Кубка Бучацького району з футболу. В сезоні 2017 року клуб бере участь у розіграші Першості Тернопільської області серед команд Першої ліги.[27]
Відомі люди
Народилися
- Володимир Багрій — український композитор, педагог
- Іван Балюк — український поет, публіцист, громадський діяч
- Леся Балюк[28] — українська поетеса, прозаїк
- Дмитро Бучинський — український літературознавець, перекладач
- Варгун Михайло Григорович (1950) — український педагог-хормейстер, фольклорист.
- Микола Головач — громадський діяч
- Ядвіга Городиська — польська скульпторка, викладачка, донька дідича Трибухівців.[29]
- Корнель Ян Леон Городиський[d] (1904–?) — землевласник
- Зваричевська Мирослава Василівна — українська філологиня, педагогиня, громадська діячка, дисидентка та політичний в'язень часів СРСР. Заслужений вчитель України. Небога та похресниця відомого публіциста і дослідника, професора Українського Католицького Університету (Рим) Дмитра Бучинського.
- Корнило Кізюк[30] — український військовик, командант Технічного куреня УГА
- Ігор Лисий — український підприємець, заступник міського голови Кам'янця-Подільського, останній директор перед анексією центру «Артек»[31]
- Світлана Луців[32] — українська художниця, учасниця російсько-української війни.
- Корнило Мідюн[33] — український військовик, командант куреню УГА, інженер
- Михайло Нетриб'як — український архітектор
- Ігор Римар — український військовик, учасник російсько-української війни, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, «кіборг»(1987—2015)
- Владислав Шкляж — голова «Товариства бучачан» у Польщі
Проживали
- Герой соціалістичної праці, ланкова Олена Мокій.
- Чумак Ігор Михайлович (13.06.1971 — 08.08.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни,[34]
Поховані
- Ігор Римар,
- Олена Мокій.
- Чумак Ігор Михайлович
Загинули в боях з червоними, убиті окупантами
- Багрій Григорій Семенович (1922—1946, у бою біля Цвітової, там похований),
- Борис Михайло Пилипович (1919—?, арештований 1941),
- Вахович Василь Григорович («Ясен», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
- Велещук Микола Григорович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
- Велещук Олекса (1920-?),
- Качур Степан Семенович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
- Пискливець Іван Григорович («Чорний», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
- Велещук Іван Пилипович (1921—1945, біля Григорова Монастириського району),
- Гуляк Михайло Миколайович («Ох», 1925—2.4.1949, Трибухівці),
- Гуляк Микола Миколайович (1906—1947, Чортківська тюрма),
- Гуляк Катерина (1947, при облаві в с. Джурині),
- Голик Максим Васильович («Гай», 1925—1945, вбитий Йосипом Рудиком),
- Гринів Михайло Степанович (1925—1945, с. Слобідка),
- Каліка Василь, Качур Костянтин Данилович («Залізняк», 1922—1945, сотник УПА, воював на Сокальшині 1942 року, там загинув),
- Качур Петро (1922-?),
- Курило Степан Михайлович (1923—1949, Бучацька тюрма),
- Леськів Левко Антонович (1922-?),
- Леськів Степан Антонович (1926-?, Ріпинці),
- Лучка Микола Семенович («Музика», 1924—1946, заарештований у криївці, Чортківська тюрма),
- Нагайовський Григорій, Настин Іван Йосипович (1922-?, під час допиту на проборстві, Цвітова),
- Невістюк Михайло федорович («Сулима», 1915—?, Жизномир),
- Невістюк Григорій Федорович («Вир», 1923—?, Цвітова),
- Невістюк Степан федорович («Тур»,1925—?, Устя-Зелене),
- Невістюк Семен (1914-?, Пишківці),
- Нетребяк Михайло Іванович («Рішучий», 1926—1946, Поляниця),
- Олексевич Михайло Михайлович (1922—?, Симінче),
- Остапів Степан («Міцний», 1912—1945, Слобідка),
- Потюк Ілля Григорович («Ісай», 1922—?, Новоставці),
- Потюк Михайло (1912—1944, Франківщина),
- Падлецький Михайло (1905—?, арешт 1941),
- Поселюжний Микита Степанович (1912—1947, Карпати),
- Пукало Григорій,
- Римар Максим (1896—1946, розстріл),
- Римар Іван Максимович (1922—1947, Полівці),
- Рачковський Григорій (1921—1945),
- Собко Павло Григорович (1925—1945, «Руцка», розстріл),
- Свестіль Йосип Михайлович (1924—1948, Симінче),
- Тимчишин Дмитро Васильович («Меч», 1922—1947(8), хутір Верховина, с. Пишківці),
- Тимчишин Григорій Андрійович (1922—1945, вул. Отинівка),
- Тимчишин Михайло, Зозуля Василь Степанович (1924—1944, Ягольницьке поле),
- Зозуля Павло Казимирович (1921—?),
- Цюп'як Федір Михайлович (1905, Пилява-1941, Малі Заліщики; член ОУН з 1939, підпільник, виготовляв зброю, був у групі «Довга»),
- Шпилька Микола Семенович (1924—1947).[35]
- Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
- Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
- Дзвіниця церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads