Кількість, необхідна для заподіяння шкоди

У медицині кі́лькість, необхі́дна для заподі́яння шко́ди^[1] (КНШ, англ. number needed to harm, NNH) — це епідеміологічний показник, що вказує, скількох осіб у середньому потрібно піддати дії чинника ризику^[2] протягом певного періоду, щоби завдати шкоди в середньому одній особі, якій не було би завдано шкоди без цього впливу. Її визначають як обернену величину абсолютного підвищення ризику й обчислюють за формулою ${\displaystyle 1/({\text{З}}_{\text{з}}-{\text{З}}_{\text{н}})}$, де ${\displaystyle {\text{З}}_{\text{з}}}$ — захворюваність у групі, яка зазнала впливу, а ${\displaystyle {\text{З}}_{\text{н}}}$ — у контрольній (не зазналій впливу) групі.^[3] Інтуїтивно, що нижча кількість, необхідна для заподіяння шкоди, то шкідливішим є чинник ризику; значення 1 означає, що шкоди зазнає кожен підданий впливу.

Група, що зазнала дії чинника ризику (ліворуч), має вищий ризик несприятливого результату (чорним) порівняно з групою без впливу (праворуч). Щоби спричинити один несприятливий випадок, слід наразити на ризик 4 осіб (КНШ = 4).

КНШ подібна до кількості, яку необхідно пролікувати (КНП, англ. NNT), де КНП зазвичай стосується позитивної терапевтичної дії, а КНШ — шкідливої дії або чинника ризику.

Також використовують відособлені метрики:

• КНП для додаткового корисного результату (КНПК, англ. NNTB)
• КНП для додаткового шкідливого результату (КНПШ, англ. NNTH).^[4]

Значення

КНШ є важливим показником в доказовій медицині й допомагає лікарям вирішувати, чи доцільно застосовувати певне лікування, що може нести ризики для пацієнта поряд із потенційною терапевтичною користю. Якщо клінічний результат без лікування достатньо тяжкий (наприклад, смерть, інфаркт міокарда), препарати з низькою КНШ можуть бути виправданими в окремих випадках, якщо КНП менша за КНШ.^{[сумнівно ][джерело?]} Проте існує низка суттєвих проблем із КНШ, зокрема зміщення та відсутність надійних довірчих інтервалів, а також труднощі з виключенням можливості відсутності різниці між двома видами лікування чи групами.^[5]

Числовий приклад

Приклад підвищення ризику

Показник	Експериментальна група (Е)	Контрольна група (К)	Разом
Випадки (В)	ЕВ = 75	КВ = 100	175
Не випадки (Н)	ЕН = 75	КН = 150	225
Усього суб'єктів (С)	ЕС = ЕВ + ЕН = 150	ЕС = КВ + КН = 250	400
Частота випадків (ЧВ)	ЕЧВ = ЕВ / ЕС = 0,5 або 50 %	КЧВ = КВ / КС = 0,4 або 40 %	—

Змінна	Скорочення	Формула	Значення
Абсолютне підвищення ризику	АПР, ARI	ЕЧВ − КЧВ	0,1 або 10 %
Кількість, необхідна для заподіяння шкоди	КНШ, NNH	1 / (ЕЧВ − КЧВ)	10
Відносний ризик (співвідношення ризику)	ВР, RR	ЕЧВ / КЧВ	1,25
Відносне підвищення ризику	ВПР, RRI	(ЕЧВ − КЧВ) / КЧВ, або ВР − 1	0,25 або 25 %
Пояснювана частка серед зазналих	ПЧз, AFe	(ЕЧВ − КЧВ) / ЕЧВ	0,2
Співвідношення шансів	СШ, OR	(ЕВ / ЕН) / (КВ / КН)	1,5

Див. також

• Фармакоекономіка(інші мови)