Кіоші Шига

Кіоші Шига (яп. 志賀 潔; його справжнє прізвище Сато, перше ім'я Наойосі; 7 лютого 1871(18710207), Сендай Ейдзі в Сендай-Каньйо / Сендай Кунімія Міягі-гарш, нині місто Сендай — 25 січня 1957) — японський лікар і бактеріолог, відомий описом першого представника роду Shigella.

Кіоші Шига
яп. 志賀潔
Народився	7 лютого 1871(1871-02-07)[1]  Сендай, Префектура Міяґі
Помер	25 січня 1957(1957-01-25)[1][2] (85 років)  Токіо[d], Японія
Країна	Японія  Японська імперія
Діяльність	лікар, біолог, викладач університету, бактеріолог
Alma mater	Токійський університет
Галузь	медицина
Заклад	Імператорський університет Кейдзьоd
Науковий керівник	Кітасато Сібасабуро
Вчителі	Кітасато Сібасабуро
Членство	Леопольдина Академія наук Японії[3]
Нагороди
Кіоші Шига у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки

Народився в Сендаї, префектура Міягі. У 1878 році його усиновила родина матері за прізвищем Шига, а його ім'я було змінено на Кіоші. Сім'я Шига займалася акупунктурою у Сендай-Кі. Закінчив медичну школу Токійського імператорського університету в 1896 році, пішов працювати в Бактеріологічний інститут до доктора Кітасато Сібасабуро.

Shigella dysenteriae в культурі

Відкриття збудника шигельозу

Саме там Шига прославився відкриттям одного зі збудників бактеріальної дизентерії Shigella dysenteriae. Він це зробив у 1897 році під час тяжкої епідемії, в якій повідомлялося про понад 90 тисяч випадків, а рівень летальності досяг близько 30 %. Спочатку він опублікував своє спостереження японською мовою у Бактеріологічному часопису в рік епідемії, а наступного 1898 року повторив це в німецькомовному виданні^[4]. Рід бактерій зрештою був названий його іменем, як й головний токсин, який виробляє Shigella dysenteriae.

Подальша кар'єра

У 1899 році став консультантом у Міністерстві внутрішніх справ та першим директором Інституту інфекційних хвороб.

З 1901 по 1905 рік Шига удосконалювався у Пауля Ерліха в Кайзеровському Прусському інституті експериментальної терапії в Берліні, де разом із вчителем встановив терапевтичний ефект анілінових (фуксин) і бензидинових (трипеновий синій і червоний) барвників при трипаносомозах. Після повернення до Японії відновив навчання інфекційним хворобам у Кітасато Сібасабуро. Здобув науковий ступінь доктора медицини. Надалі вивчав авітаміноз бері-бері, встановив, що ця хвороба не є інфекційною. Також вивчав проказу.

1912 році знову виїхав до Німеччини та співпрацював із Паулем Ерліхом.

Шига став професором університету Кейо в 1920 році.

З 1929 по 1931 рік був президентом імператорського університету Кейджьо в Сеулі та старшим медичним радником і керівником кабінету японського генерального губернатора Кореї.

У 1930 році після вступу на посаду президента університету прочитав тенденційну лекцію про історію та дослідження прокази, через що був звинувачений деякими професорами у неправомірних поняттях, внаслідок цього подав у відставку наступного року, не пробувши повний термін на посаді. У цій лекції Шига проголосив: «Перше полегшення прокази — це кастрація хворого, і це найефективніше у викоріненні її».

У 1931 році він повернувся до Японії і став радником Інституту Кітасато. Японською він опублікував двотомну працю про клінічну бактеріологію та інфекційні захворювання, а також про клінічну серологію.

У 1945 році повітряний наліт американської авіації на Токіо завдав йому збитків — він втратив все майно. З 1949 року жив на віллі Кійоенсо у селі Сакамото, префектура Міягі. Помер у 1957 році. Могила Шига розташована у Рінно-джі в Кітаямі, Аоба-ку, місті Айчі.

Визнання

Член Японської академії наук з 1948 року. Був почесним членом британського Королівського товариства тропічних хвороб, асоційованим членом Інституту Пастера, спеціальним членом Німецької академії природничих наук (Леопольдина) і отримав почесне звання доктора Honoris causa Гарвардського університету.

Шига став кавалером ордена Культури в 1944 році. Також був нагороджений орденом Священного скарбу 1-го класу (Велика стрічка) посмертно в 1957 році.