Ігор Кіо

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Кіо.

Ігор Емільович Кіо, Ігор Емільович Гіршфельд-Ренард^[2] (рос. И́горь Эми́льевич Ки́о, 13 березня 1944, Москва — 30 серпня 2006, Москва) — радянський й російський артист цирку, ілюзіоніст; заслужений артист РРФСР (1980), народний артист Росії (2003)^[3], заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР, лауреат міжнародної премії «Оскар» (Бельгія)^[4], член міжнародної асоціації «Братство магів^[en]» (США)^[5][6]. В енциклопедії «Хто є хто в сучасному світі» Міжнародного об'єднаного біографічного центру (2001) Ігор Кіо^[6] увійшов у число 200 видатних діячів сучасності^[7].

Ігор Кіо
Игорь Кио
фотопортрет Ігоря Кіо
фотопортрет Ігоря Кіо
Ім'я при народженні	Ігор Емільович Гіршфельд-Ренард
Народився	13 березня 1944(1944-03-13) Москва
Помер	30 серпня 2006(2006-08-30) (62 роки) Москва цукровий діабет
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	єврей[1]
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	артист цирку, ілюзіоніст
Дружина	Брежнєва Галина Леонідівна; Ольховікова Іоланта; Кіо Вікторія Іванівна
Діти	Вікторія Ігорівна Кіо
Батьки	Кіо Еміль Теодорович, Смірнова Євгенія Василівна
Нагороди та премії
Народний артист Росії Заслужений діяч мистецтв Грузії

Життєпис

Батько — Еміль Теодорович Ренард-Кіо (Гіршфельд) (1894—1965 рр.ж.). Мати — Євгенія Василівна Гіршфельд (до шлюбу Смірнова, 1920—1989 рр.ж.)^[8]. Брат — Еміль Емільович Кіо (нар. 1938 р.).

У дитинстві займався футболом у ФШМ Торпедо (перший тренер — Костянтин Бєсков), але за наполяганням батьків продовжив циркову династію^[9]. Спочатку навчався в середній школі у місті Москва^[10]. Навчання у середній загальноосвітній школі закінчив в м. Тбілісі (Грузія)^[11]. Майстерності сценічного руху й мови вчився у знаменитих акторів МХАТу^[12].

У 1959 р. стався дебют Ігоря Кіо як самостійного артиста, на арені Московського цирку на Цвітному бульварі^[ru], коли він вийшов на арену підмінити хворого батька. Згодом до самої смерті батька він виступав разом з ним як асистент; ілюзійні номери створені батьком увійшли й до репертуару Ігоря Емільовича.

У 1977 р. у м. Ленінграді відбулася прем'єра програми «Вибране-77» (рос. Избранное-77), в яку входили номери з класичного репертуару минулих років і нові програми Кіо. Через кілька років з'явився ілюзійний атракціон «Раз-два-три», який був створений Кіо спільно з О. Левицьким. У 1982, 1983 і 1984 роках разом з Аллою Пугачовою вів естрадно-циркове шоу «Атракціон». У 1985 р. Кіо була поставлена ​​програма в Театрі естради^[ru] (автори О. Левицький та Б. Пургалін) під назвою «Без ілюзій» (рос. Без иллюзий), в якій брали участь естрадні артисти.

У 1989 р. Ігор Кіо пішов з Союздержцирку^[ru] і створив фірму «Шоу-ілюзіон Ігоря Кіо» (рос. Шоу-иллюзион Игоря Кио), яка займається організацією як власних гастролей, так і виступів інших колективів.

На початку 1990-х років у Кремлівському Палаці з'їздів була представлена ​​програма «О шостій годині вечора після зими» (рос. В шесть часов вечера после зимы), в якій брало участь багато артистів естради. У 1995 р. на сцені згаданого Театру естради йшла програма «Чарівник XX століття» (рос. Волшебник XX века), поставлена ​​Кіо сумісно з Аркадієм Аркановим. Вдень проходили вистави для дітей, а ввечері — шоу за участю Яна Арлазорова, груп «Екс-ББ» і «Лицедії».

Ігор Кіо побував з гастролями в Японії (1965), США (1967—1968, спільно з Ю. Нікуліним), Бельгії, Франції (1969—1970), Туреччини, Югославії, Німеччині та інших країнах.

У 1999 році Ігор Кіо був обраний почесним академіком Національної академії циркового мистецтва Росії. У 2003 році йому було присвоєно звання народного артиста РФ. Удостоєний міжнародної премії «Оскар», що вручається за рішенням Товариства журналістів й критиків Бельгії Королівським цирком Брюсселя. Запрошувався до журі Вищої ліги КВН.

У кінці життя тяжко хворів, помер від загострення цукрового діабету і важкої форми пневмонії^[13]. Похований на Новодівочому цвинтарі в м. Москві^[14] (6 ділянка 23 ряд^[15]).

Походження артистичного псевдоніма

Існує кілька версій походження сценічного псевдоніма як прізвища «Кіо»^[16]:

• акронім від рос. как интересно обманывать («як цікаво обманювати»);
• акронім від рос. киевский известный обманщик («київський відомий обманщик»)^[17];
• акронім від рос. колдун из Осетии («чаклун з Осетії») — за місцем народження Еміля Теодоровича Кіо;
• Юрій Нікулін розповідав історію, що на початку своєї артистичної кар'єри Е. Т. Кіо проходив з приятелями повз кінотеатру, на вивісці якого не горіла буква «Н» в слові «Кіно»; дружина одного з приятелів вимовила вголос «Кіо» і припустила, що це могло би стати хорошим сценічним ім'ям;
• Ігор Кіо згадував, що коли його батько Е. Т. Кіо жив у м. Варшаві, поруч з його будинком була синагога, звідки в новорічні свята лунали багаторазово гучні вигуки «Ткіо! Ткіо! Ткіо!», що послужило для вибору артистичного прізвиська.

Особисте життя

• З першою дружиною, Галиною Брежнєвою (донька голови СРСР Брежнєва Леоніда Ілліча), Ігор Кіо був одружений дев'ять днів, після чого співробітники спецслужб СРСР вилучили паспорт Ігоря. Запис про шлюб був анульований^[18], а сторінку в його паспорті про цей шлюб вирвали^[19]. Надалі протягом 4 років вони таємно зустрічалися.
• З другою дружиною, Іолантою Ольховіковою^[20], Кіо прожив 11 років. Вона походила зі спадкової циркової родини, виступала у власному номері з папугами. У цьому шлюбі народилася дочка Вікторія, яка деякий час працювала в цирку з дресурою. Згодом Іоланта одружилася зі старшим братом Ігоря, Емілем.
• З третьою дружиною, Вікторією Іванівною^[21], Кіо жив до кінця життя. Вона брала участь у шоу та була його асистенткою.

Номери

Протягом 30 років своєї роботи він давав 500—600 виступів на рік, а на виставах з участю Кіо не було порожніх місць серед глядачів^[7]. Така популярність була викликана до застосовуваних ним успадкованих знань і у популярному номері «Дама в повітрі» або «Каталепсія» (рос. Дама в воздухе, каталепсия)^[11], що виконувався так: асистентка під впливом гіпнозу повисала в повітрі без будь-якої опори; у асистентки під цим впливом наставала каталепсія спочатку^[2]. Співробітники його виступів (75 асистентів) підписували документи про нерозголошення секретів його виступів^[17], тому в цирковій династії Кіо не визнавали використання гіпнозу^[22]. Хоча очевидці свідчили, що він «володів здібностями на зразок гіпнозу й досягав бажаного»^[23], а в книзі його батька гіпнозу присвячений окремий розділ: «Сила гіпнозу»^[24]. Ігор Кіо вважав, що без обману в його творчості не обійтися^[25]. Після смерті батька Еміля Теодоровича Ігор Кіо виступав з братом Емілем Емільовичем.

• «Моди» (рос. Моды),
• «Акваріум» (рос. Аквариум),
• «Рояль у повітрі» (рос. Рояль в воздухе),
• «Скриня Гудіні» (рос. Сундук Гудини),
• «Поява ведмедика» (Появление медвежонка),
• «Лев у повітрі» (рос. Лев в воздухе)^[26].
  • «Спалювання жінки» (рос. Сжигание женщины),
  • «Перетворення жінки в лева» (рос. Превращение женщины во льва),
  • «Розпилювання жінки» (рос. Распиливание женщины)^[7].

та інші.

Твори

• (рос.)«Чудеса — моя профессия» / рубрика «По ту сторону фокуса» // «Юный техник», 1967, № 1. — С.60–61;
• (рос.)«Без фокусов» // «Советская эстрада и цирк», 1972, № 11. — С.23;
• (рос.)«Иллюзии без иллюзий». М.: изд. «Вагриус», 1999, 318 с.;
• (рос.)«Он жил под куполом небес…» / Книга воспоминаний о В. А. Мильруде. М.: ООО «Комментарий», 2007. — С.16–23^[26].