Кіс Ольга Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кіс.

Ольга Володимирівна Кіс (нар. 5 листопада 1961, с. Ясенівці Золочівський район Львівська область Україна^[1]) — українська поетеса, драматургиня,редакторка, перекладачка, громадська діячка, членкиня Національної спілки письменників України (2000). Проживає в Ясенівцях^[1].

Ольга Володимирівна Кіс
Народилася	5 листопада 1961(1961-11-05) (63 роки) Ясенівці, Золочівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	поетеса
Alma mater	Чернівецький державний університет (1983)
Членство	Національна спілка письменників України

Життєпис

Навчалася у СШ №1 м. Золочева, яку закінчила у 1978 році. Опісля було навчання на біологічному факультеті Чернівецького державного університету, по закінченні якого (1983) працювала вчителькою біології у Глинянській школі та СШ №1 м. Золочева. Була директором Будинку школяра, завідувачем відділу реєстрації актів громадянського стану Золочівської райдержадміністрації. Працювала редакторкою "Парафіяльного вісника" при Золочівському монастирі отців Василіян та бібліотекаркою музею-заповідника "Золочівський замок". Протягом 2005-2016 років займала посаду наукової редакторки видавництва "Місіонер" (Львів), 2016-2019 рр. - начальниці відділу організаційної роботи, інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Золочівської РДА, з 2017 р. - голови Золочівської районної організації "Союзу Українок".

Творчість

«Поезія Ольги Кіс — це самобутнє явище сучасної української літератури з її величезним розмаїттям творчих голосів і художніх тенденцій… ЇЇ поетичні твори органічно поєднують міфологічну глибину осягнення світу, щемку суголосність драматичним викликам доби, побутову замальовку, крізь яку просвічує вічність»^[2]

Прем'єра п'єси «Мій Роден» відбулася 17 листопада 2017 року у Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької у Львові^[3].

Авторка гімну Золочівського району «Слався, Золочівщино». На вірш О. Кіс «Вітчизни дим» Павло Дворський написав музику; також створено низку духовних пісень композиторами Г. Мартинюк та Теодором Кукурузою.^[4]

Бібліографія

Окремі видання

• Кіс О. Галера суєти [Текст]: поезії / Ольга Кіс. — Львів: Каменяр, 1998. — 62 с., іл.
• Кіс О. Спів німої хористки [Текст]: вірші / Ольга Кіс. — Львів: Кальварія, 2004. — 107 с.
• Кіс О. Тривання таїни (2010)
• Кіс О. Слугині світла (2012)
• Кіс О. Гошів: історія Ясної Гори і Чудотворної ікони [Текст] / Ольга Кіс. — Жовква: Місіонер, 2016. — 136 с.
• Кіс О. Числа пророчі [Текст]: вибране / Ольга Кіс. — Київ: Ярославів вал, 2016. — 200 с., іл.
• Кіс О. Пристрасті за метеликом. Мій Роден. Гра в імена [Текст]: п'єси / Ольга Кіс. — Дрогобич: Коло, 2020. — 111 с.

Твори у збірниках та періодичних виданнях

• Кіс О. Ваніль, шафран, кров [Текст]  / Ольга Кіс // Народне слово. — 2021. — 15 квітня, 22 квітня, 13 травня, 20 травня.
• Кіс О. Вибрані поезії [Текст] / Ольга Кіс // Шашкевичів край: [альманах] / літ. ред. Г. Пославська. — Львів: Манускрипт-Львів, 2018. — С. 20-23.
• Кіс О. Поезії [Текст] / Ольга Кіс // Народне слово. — 2019. — 22 серпня. — С. 4.
• Кіс О. Така мода [Текст]: поезія // Ольга Кіс // Дзвін. — 2019. — № 11-12. — С. 111—115.
• Кіс О. Вірші / Ольга Кіс // Свічадо світу / Огледалото на светот: антологія сучасної українсько-македонської поезії. — Київ, Друкарський двір Олега Федорова, 2020. — 368 с.^[5]

Нагороди

• Лауреат обласної премії у галузі літератури ім. М. Шашкевича, Всеукраїнської літературної премії «Благовіст», Міжнародної мистецько-літературної премії ім. П. Куліша (2019)^[4], фіналіст Міжнародної літературної премії короткої прози імені Василя Портяка (2021)^[6]
• Нагороджена медаллю Національної Спілки письменників України «Почесна відзнака».